Агресія путінської Росії проти України є центральною подією не лише року, що минає, але й подією, яка може визначити хід європейської чи навіть світової історії в найближчі роки та десятиліття. Це був рік агресії, який зруйнував надії сучасної Європи остаточно викорінити з європейського континенту війни та нещастя, які завжди йдуть рука об руку з війною.
Європа жила такою надією з кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли всі важливі зміни та рішення, пов’язані з майбутнім європейських держав і націй, приймалися мирним шляхом. Так, війна в колишній Югославії, напад Росії на Грузію чи анексія Криму та війна на Донбасі порушили цю надію, але для більшості європейців це були відносно периферійні конфлікти. Сьогодні все інакше.
Росія напала на велику європейську країну, заперечуючи її право на незалежність, окремішність та право вибирати самостійниц спосіб життя. Уже в 2008 році на саміті НАТО в Румунії в присутності найважливіших політиків світу Путін назвав Україну "сезонною" державою. Тоді, коли він анексував Крим, він говорив про Україну як про звичайну територію. Ці заклинання ми пам'ятаємо в Польщі з міжвоєнного періоду. Саме так називали відроджену польську державу в тодішній Німеччині та тодішній радянській Росії. Це завершилося 1939 роком і знищенням польської держави.
Російська агресія зруйнувала природні прагнення побудувати мирну, стабільну Європу. Протягом багатьох років, можливо, десятиліть цю надію доведеться облишити. Росія під керівництвом Путіна і, ймовірно, будь-якого іншого президента/диктатора, буде ревізіоністською, непередбачуваною, агресивною силою, яка захоче зберегти за собою право контролювати інші країни навіть за допомогою війни. Спроба європеїзувати Росію закінчилася, нової, мабуть, ще довго не буде.
Є кілька гарантій того, що Росія не зможе виконати свою програму перегляду європейського порядку згідно з власним баченням.
Ключовою гарантією буде виживання і перемога української держави в нинішній війні. Незалежна, самостійна Україна є стратегічним партнером для Польщі. Другою гарантією того, що Росія не реалізує свої наміри, є консолідація Заходу. Того, який існує тут і зараз. Немає іншого, Найважливішими організаціями якого є Атлантичний пакт і Європейський Союз. Без консолідації цих структур і їх рішучої позиції щодо Росії миру в Європі не буде.
Ці структури потрібні Польщі, вони дають нам відчуття комфорту та довговічності нашої держави. Для того, щоб Польща могла впливати на політику цих організацій, необхідно бути в них і вміти грати в командній грі. Відвернутися від Заходу означає легковажити майбутнім Польщі. На жаль, надування щік та манія величі з антизахідним підтекстом має в Польщі давню традицію і ця традиція жива-здорова навіть у ситуації серйозної загрози зі Сходу.
Війна Росії проти України дає нам кілька уроків. Наприклад, нісенітниця, що Захід, який критикують за нібито занепад,, культурний і цивілізаційний, маючи на увазі Північну Америку та Європу, а також Австралію, Нову Зеландію, Японію та Південну Корею, не в змозі протистояти недемократичним потугам.
Немає жодного занепаду західної цивілізації. Західна культура перебуває в стані постійного творення та трансформації. Можна і потрібно помічати негативні сторони цих змін, але це не повинно приховувати той факт, що об'єднані сили саме такого Заходу складають понад 50 відсотків ресурсів світової економіки і фінансів. Це незрівнянно більше, ніж автаркічна, анахронічна, сировинна економіка Росії.
Власне кажучи, тільки Китай може бути цивілізаційним викликом для Заходу в довгостроковій перспективі. Це точно не Росія, тому московські еліти компенсують слабкість Росії примітивною, кепською та фальшивою антизахідною пропагандою. Будь-хто, хто підтримує цей згубний наратив про занепад Заходу, є провідником пропаганди Кремля (і Пекіна) проти Заходу.
Польську національнк гордість чи польську національну ідентичність ні на дюйм не збільшуює антизахідна, антиєвропейська пропаганда та тиради різних середовищ і політиків. Польська безпеку та польську національну гордість ані на міліметр не збільшили химерні союзи з антизахідними угорськими елітами.
На щастя, з орбанівсткого проекту по перевертанню європейського порядку не вийшло нічого. Як би виглядав Європейський Союз, якби з 2022 року його політика щодо України та Москви робилася за зразком Угорщини Орбана? Як би виглядала безпека Польщі в такій Європі?
Ще одним важливим уроком нинішньої війни є усвідомлення, в тому числі у Польщі, великої цінності власної держави, її безпеки та фіксованих кордонів. Наскільки важливою є віра в довговічність держави, адже тільки це забезпечує сталий розвиток держави та суспільства.
Польща має ці гарантії не лише тому, що є частиною НАТО та Європейського Союзу. Польща має ці гарантії ще й тому, що еліти держави, які постала на рубежі 1989 року, і які зараз ставлять до ганебного стовпа, подбали, аби сучасна польська держава мала укладені договори та взаємно визнані кордони з усіма своїми сусідами.
Хто про це пам'ятає сьогодні? А все-таки вже в першій половині 1990-х років Польща мала укладені договори про кордон з Німеччиною, Литвою, Україною, Росією та Білоруссю. Не тільки перші три країни, а й ті дві наступні не висувають територіальних претензій до Польщі. У цьому велика заслуга керівництва держави з 1990-х рр. Росія заявила про свою волю вирішувати, в яких союзах Польща має право бути, а в яких ні. Але цю дипломатичну боротьбу - розтягнуту на роки - Росія програла Польщі. Це не змогло зупинити вступ Польщі до НАТО та ЄС. Це варто пам’ятати, адже підвалини польської безпеки будували довго, роками. Без них наша сьогоднішня ситуація була б дуже, дуже важкою.
Цей урок пов’язаний з наступним уроком 2022 року, який каже нам, наскільки важливі національна солідарність, суспільна згуртованість, громадянська активність, патріотизм, а також мужність і доблесть. Ні, це не анахронічні цінності. Без них Україна не встояла б перед більшим і сильнішим агресором. У Польщі ми не цінуємо того, що нам не доводиться випробовувати власний національний характер і суспільну стійкість в умовах війни та загрози.
Дехто намагається формувати польський характер і національну згуртованість, створюючи уявні конфлікти з партнерами на Заході. Це, м'яко кажучи, досить неадекватно і недоречно. Немає потреби у вигаданих конфліктах, достатньо лише громадянської позиції солідарності з українським народом та активна підтримка України на всіх можливих рівнях. Українці потребують нашої підтримки, а польська манія величі та антизахідний контент і пропаганда не покращують їхнього становища.
Як сильно держава і нація потребують мудрого керівництва - демонструє Володимир Зеленський. Він уже увійшов в історію. Він став символом України, її справжньої, незвичайної стійкості, а також мудро обміркованої бравади та оптимізму. Навколо нього згуртувалася нація, навколо нього згуртувався світ, який підтримує Україну. Особа лідера такого рівня є символом і адресатом, до якого може звернутися кожен, хто хоче підтримати український народ. Зеленському, я впевнений, після перемоги України пам’ятники будуть ставити в країні і в світі. Це також приклад для Польщі, що не варто миритися з тим, що політичний клас з кожним роком стає все гіршим і все більше розсвареним. Від політичного класу, не лише в Польщі, але й у всьому демократичному світі, варто вимагати більшого.
2022 рік дає нам ще й інші підказки. І песимістичні теж. Наприклад, що завжди потрібно бути готовим до гіршого. Що не можна нехтувати захистом держави, її стабільністю та її функціональністю. Також згуртованістю суспільства. Давайте не ослабляти себе самі. Наш регіон Європи ніколи не буде повністю безпечним. Ми не межуємо з передбачуваним регіоном. Нашими сусідами не були, не є і не будуть Португалія чи Ісландія.
Чим буде українська війна для Європи? Кажучи по простому, вона вже є тестом на стійкість. Поки що європейські уряди та суспільства проходять іспит на політичну стійкість. Росія не розуміє, що жорстокість її агресії не послаблює рішучість Заходу, а зміцнює її. Небачене в Європі десятиліттями насильство однієї держави проти іншої майже повсюдно засуджене. Українські прапори та символи з'явилися майже по всій Європі. Майже в кожному парламенті вільного світу виступав президент України. Сьогодні неможливо уявити, щоб символи Росії були представлені подібним чином. Це, звичайно, не гарантує безпеки України, але дає українцям відчуття, що вони не самотні. Залишення на самоті є прокляттям Центрально-Східної Європи. Нещодавній візит Володимира Зеленського до Сполучених Штатів став символічним завершенням цієї української перемоги в боротьбі за симпатії народів світу.
Рік, що минає, також дає нам урок, фактично пряму трансляцію, дипломатії та світової політики, якої сучасна Польща не переживала з 1989 року. З цієї трансляції ми знаємо, чого хоче наш головний російський противник: він хоче нової Мюнхенської змови. У 1938 році наддержави без участі Чехословаччини домовилися про розподіл території цієї держави. Західні демократії, Англія і Франція замість того, щоб підтримати Прагу, продиктували їй умови зрадницького "компромісу". Сьогодні Кремль хоче нової Мюнхенської угоди. Він хоче домовитися над головами українців, як буде поділена територія української держави, а навіть більше - на яких умовах Київ увійде до московської сфери впливу. Більше того, Кремль хоче, щоб західні демократії, насамперед Америка, продиктували Україні умови зрадницького «компромісу» за прикладом 1938 року. Однак немає жодних ознак того, що сьогодні чи завтра Захід погодиться на нову Мюнхенську угоду. Аби лиш ніколи не дійшло до нового Мюнхена. Дозволю собі обережний оптимізм. Європа та Америка, ймовірно, зрозуміли, що нова Мюнхенська угода, як і більш ніж 80 років тому, сьогодні вдарить і по них.
Чим 2022 рік став для світу? Перетасовкою старої колоди. Дві наддержави - Китай і Сполучені Штати - налаштовуються на тривале суперництво, можливо, навіть конфронтацію. Обидва гіганти збирають навколо себе союзників і ресурси. Навіть не 2022 рік, а попередні роки, особливо в епоху пандемії, показали, що Захід має стати незалежним від Китаю в плані розвитку.
У довгостроковій перспективі Заходу потрібна автономія від китайської наддержави. Досягти такої автономії буде нелегко, як показує приклад Німеччини, для якої Китай є ключовим торговим партнером і водночас гарантом розвитку та процвітання Німеччини. А оскільки Польща економічно пов’язана з Німеччиною та Заходом, Китай також є гарантом польського розвитку та процвітання. Простої формули незалежності від Китаю немає і не буде ще довго. Китай також залежить від західного світу та світового порядку. Це дає надію на пом'якшення конкуренції або, принаймні, на її відтермінування.
Але, мабуть, найважливіший урок 2022 року такий: поки війна не закінчилася - ми сподіваємося, що перемогою Україна переможе – 2022 рік триватиме. На жаль.
prowadzący program "Horyzont" i współprowadzący program "Rozmowy na szczycie".
Źródło: tvn24.pl
Źródło zdjęcia głównego: TVN24