Російський посол поклав вінок до місця, де стояв пам'ятник радянському генералу. На тлі криків: "вбивця!", “геть Путіна!”

У 2014 році влада Пенєнжна вжила заходів щодо знесення пам’ятника. Після його демонтажу в 2015 році, в річницю нападу СРСР на Польщу, МЗС Росії висловило “рішучий протест” і викликало посла Польщі в Москві Катажину Пелчинську-Наленч.

Посол Росії Сергій Андрєєв заявив, що приїхав покласти квіти до місця, де до 2015 року стояв пам'ятник Івану Черняховському, "оскільки це місце, де 79 років тому був смертельно поранений генерал Черняховський".

- Пам’ятник знесли (…), але ми щороку приходимо сюди на день пам’яті Черняховського, - сказав Андреєв, якого супроводжувала група з близько 20 поляків. У них також були квіти (зокрема поодинокі червоні гвоздики), деякі тримали плакатики із зображенням Христа Царя.

Оскільки сьогодні на місці знесеного пам’ятника стоїть хрест із табличкою жертвам тоталітаризму, люди, які супроводжували посла, принесли портрет Черняховського на підставці та поклали під нього квіти. Після церемонії портрет забрали.

Представники української меншини та поляки з Пенєнжна, які зібралися на площі, кричали Андрієву: “убийца” (тобто вбивця російською), “вимий руки від крові”, “геть Путіна”, “не вбивайте українських дітей”, “ганьба”. Полякам,

що супроводжували Андрєєва, кричали “зрадники”, “рублі вивалюються з ваших кишень”, “агенти”. Мітингувальники співали гімн України, народні пісні, програвали з колонок сучасні антиросійські твори.

На запитання, чи не вважає він свою поведінку провокаційною, посол Андрєєв відповів "ні, тому що вшановую пам'ять героя".

Генерал Черняховський є суперечливою постаттю для Польщі, оскільки брав участь у ліквідації структур Вільнюського округу Армії Крайової, яка була збройною силою легального уряду Польської Республіки у вигнанні. Таким чином, як зазначають історики, він сприяв нав’язуванню Польщі комуністичної системи всупереч волі суспільства та всупереч закону. В інтерв’ю ПАП речник Інституту національної пам’яті доктор Рафал Леьскєвич зазначив, що влада Російської Федерації використовує генерала Івана Черняховського у пропагандистських цілях.

- Однак він ні в якому разі не є фігурою, якій варто поклонятися, навпаки - це постать, вкрита ганьбою. Як радянський офіцер він відповідальний за вбивства, грабунки та арешти солдатів Армії Крайової, - пояснив Леськєвич.

- Такі постаті в історичній свідомості мають функціонувати лише як злочинці і жодним чином не повинні вшановуватися. Пам'ять про Черняховського пов'язана лише з його злочинами, бо такою є правда про цю фігуру. Поляки не повинні бути вдячні за бойову діяльність цієї людини, - підкреслив речник IPN і додав, що “Черняховський і його пам'ятник були символом радянського тоталітаризму, який був принесений на багнетах Червоної армії на зламі 1944-1945 років і призвів до поневолення Польщі на багато десятиліть”.

Пам'ятник генералу Івану Черняховському встановили перед виїздом до вармінського містечка Пенєнжно у 1970-х рр. Місце вибрано не випадково - за історією, яку тоді розповсюдили, в цій місцевості, Черняховський був

смертельно поранений під час Східно-Прусськох операції. Загинув 18 лютого 1945 року.

Тіло Черняховського перевезли до Вільнюса і там поховали. Після відновлення Литвою незалежності його останки перенесли на кладовище в Москві. Вільнюський пам'ятник генералу вивезли до російського Воронежа.

Пам’ятник під Пенєнжним роками стояв забутий у кущах. Після того, як Польща відновила незалежність, час від часу лунали заклики до його усунення. Оскільки пам’ятник перебував у дедалі гіршому технічному стані, все частіше обговорювалася ідея його знесення. Потім до нього почали навідуватися росіяни і пофарбували пам’ятник у білий колір.

Коли у 2014 році влада Пєнєнжна, ще перед набуттям чинності так званого закону про декомунізацію, вжили заходів щодо знесення пам’ятника, Росія рішуче протестувала. Тодішній губернатор Калінінграда направив делегацію до Пенєнжна з цього приводу. Після демонтажу пам’ятника в 2015 році, в річницю нападу СРСР на Польщу, МЗС Росії висловило “рішучий протест” і викликало для пояснень посла Польщі в Москві Катажину Пелчинську-Наленч.