Радослав Сікорський - кандидат на посаду глави МЗС. Хто це? Як він раніше керував польською дипломатією?

У новому уряді Дональда Туска міністром закордонних справ має стати Радослав Сікорський - євродепутат, який раніше очолював дипломатичне відомство, а також був міністром національної оборони та маршалком Сейму. Що про нього варто знати?

CZYTAJ WIĘCEJ: Znamy cały skład rządu Donalda Tuska

Радослав Сікорський народився 1963 року в Бидгощі. Ще в старших класах у 1981 році був головою студентського страйкового комітету під час так званих "бидгоських подій" (побиття представників "Солідарності" на сесії воєводської народної Ради - ред.). Того ж року він виїхав до Великої Британії, де отримав статус політичного біженця і залишався там до 1989 року. У 1983-1986 роках навчався в Оксфордському університеті (Pembroke College), де отримав ступінь бакалавра мистецтв у галузі політології, філософії та економіки. Після повернення до Польщі він також закінчив Вищі курси оборони на факультеті національної безпеки Університету національної оборони у Варшаві.

Професійну кар'єру Сікорський розпочав як журналіст. З 1986 по 1989 рік був військовим репортером в Афганістані та Анголі. Потім він співпрацював з такими виданнями, як "The Observer", "The Spectator" і "The Sunday Telegraph". У 1988 році став лауреатом престижної нагороди World Press Photo у категорії фоторепортаж за фотографію, зроблену в Афганістані, на якій зображена родина, загибла під час бомбардування.

У 1988-1990 роках працював іноземним кореспондентом американського журналу "National Review". У 1990-1992 роках був польським представником медіаконгломерату News Corporation.

У 1992 році Радослав Сікорський став заступником міністра національної оборони в уряді Яна Ольшевського і брав участь, зокрема, у в переговорах щодо вступу Польщі до НАТО. У 1998-2001 роках працював заступником міністра закордонних справ в уряді Єжи Бузека. На виборах у вересні 2005 року був обраний сенатором 6-го скликання від "Права і справедливості". Через місяць він склав присягу як міністр національної оборони в уряді Казимира Марцінкевича, а потім також в уряді Ярослава Качинського. У лютому 2007 року пішов у відставку.

На парламентських виборах 2007 року потрапив до Сейму, балотуючись за списками "Громадянської платформи", набравши 117 291 голос. Після перемоги "Громадянської платформи" на виборах він обійняв посаду міністра закордонних справ в уряді Дональда Туска, і обіймав цю посаду до 2014 року. На парламентських виборах 2011 року знову став депутатом за списком "Громадянської платформи", набравши 91 720 голосів. Після відходу з уряду в 2014-2015 роках він обіймав посаду голови Сейму. У 2010-2016 роках також був заступником голови "Громадянської платформи".

У 2019 році Сікорський вперше став євродепутатом, балотуючись у списку "Європейської коаліції", він набрав 129 339 голосів. У Європейському парламенті він став головою Делегації зі зв’язків зі Сполученими Штатами, а також членом Конференції голів делегацій, Комітету у закордонних справах, Підкомітету з безпеки та оборони та Делегації до Парламентської асамблеї партнерства ЄС - Об'єднане Королівство (Великої Британії).

Як голова польської дипломатії Радослав Сікорський разом із головою шведської дипломатії Карлом Більдтом був одним із головних ініціаторів створення "Східного партнерства", тобто політики ЄС, спрямованої на

поглиблення співпраці з шістьома східноєвропейськими країнами - Україною, Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією та Молдовою. Партнерство було офіційно започатковано у 2009 році.

У лютому 2014 року, під час Євромайдану, Сікорський приїхав в Україну і взяв участь у переговорах, які привели до підписання угоди між тодішнім президентом Віктором Януковичем і лідерами опозиції, яка стала на бік протестуючих українців.

За час перебування Сікорського на посаді керівника Міністерства закордонних справ Польща, зокрема, увійшла до Шенгенської зони, підписала угоду про малий прикордонний рух з Україною, уклала угоду про встановлення елементів американського протиракетного щита в Польщі, а у 2011 році головувала у Раді ЄС у рамках ротаційного головування. Радослав Сікорський також був ініціатором Європейського фонду за демократію, заснованого в 2013 році, метою якого є підтримка демократії в сусідніх з ЄС країнах.

Радослав Сікорський був активним і поза політикою. З 2016 року він є лектором Центру європейських досліджень Гарвардського університету та експертом Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. Він є автором кількох книг, зокрема: "Прах святих - Подорож до Герату під час війни", виданої 1995 року, "Full circle. A homecoming to free Poland", виданої 1997 року, "The Polish House - an Intimate History of Poland" з 1998 року, "Декомунізована зона - інтерв’ю рікою", 2007 року видання, "Польща може бути кращою. За лаштунками польської дипломатії" 2018 року та "Польща. Стан держави" 2022 року видання.

Сікорський був відзначений багатьма національними та іноземними нагородами, зокрема, почесним знаком "За заслуги перед польською культурою", а також українським орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня у 2011 році та орденом "За заслуги" І ступеня у 2009 році. У 2012 році він був включений до престижного списку найвпливовіших людей світу Global Thinkers за версією журналу Foreign Policy.

Його дружина - американська письменниця і журналістка Енн Епплбаум. Подружжя має двох синів Александра і Тадеуша.