Анджея Почобута відправили до виправної колонії в Новополоцьку. "Це колонія суворого режиму"

- Почобут - не звичайний ув'язнений, а - з точки зору Олександра Лукашенка - предмет торгу з польською владою. У мене таке враження, що, як і весь його процес, вибір місця ув'язнення також був шоу, аби продемонструвати суворість, - відзначив заступник голови ліквідованої владою Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) Борис Гарецький.

Про умови утримання в цій в'язниці багато поганих звісток, але, з іншого боку, співрозмовники ПАП кажуть, що "в Білорусі є й гірші". З Гродно, рідного міста Почобута, до Новополоцька на півночі країни їхати щонайменше шість годин, і дороги не дуже хороші. Це додаткове ускладнення для родини, яка матиме право на рідкісні побачення з Анджеєм Почобутом.

- У Білорусі в цьому питанні немає правил - ув’язненого можуть відправити практично в будь-яку з понад 20 колоній. Це може бути ближче до дому або на іншому кінці країни, - каже Гарецький.

Новополоцька колонія має погану славу через суворість режтму та жорстоке поводження з ув'язненими. За словами колишніх ув'язнених та їхніх родичів, вона до того ж розташована у вкрай похмурому місці, біля двох великих хімічних заводів, де, за словами сімей ув'язнених, важка екологічна ситуація.

Почобут відбуватиме покарання в колонії суворого режиму. В одній колонії можуть перебувати люди різного статусу - із загальним і суворішим

режимом. Ситуація у них відрізняється правами - кількістю можливих посилок, включно з грошима, кількістю побачень тощо.

Згідно з білоруськими приписами, у разі "посиленого режиму" ув’язнений може витрачати до 148 білоруських рублів (близько 170-180 злотих) на місяць (у спеціальному "магазині"), отримати два коротких і два тривалих побачення на рік, а також отримати три посилки вагою до 20 кг та два пакунки до 2 кг.

Однак ці "привілеї" можуть бути обмежені за рішенням адміністрації колонії, наприклад, через "порушення дисципліни", і, за інформацією правозахисників і розповідями колишніх політв'язнів, такі покарання застосовуються часто. Також за "провини" ув’язненого можуть відправити в карцер або ще гірше - в ШІЗО (штрафний ізолятор).

"В карцері дають матрац, постільну білизну, ти спиш у нормальних умовах. Вдень це забирають і складають ліжко, ти цілий день на ногах. В ізоляторі спиш на голих дошках, які розкладають о 21-й і збирають о 5-й ранку.Треба швидко вставати і ходити цілий день.Там також є невелика лавка,але спати на ній не можна. Весь час через видошукач спостерігають за тобою. Якщо заплющиш очі, можуть додати ще 10 днів", - розповів журналіст "Радіо Свабода" Олег Груздзілович, який відсидів свій політичний вирок за "організацію масових заворушень" у виправній колонії в Могильові.

За інформацією правозахисного центру "Вясна", зараз політв'язні є практично в усіх колоніях Білорусі, а в різних колоніях таких ув'язнених від кількох до понад сотні. Загалом правозахисні організації визнали політв'язнями 1496 осіб, хоча насправді їх більше. Значна частина все ще перебуває під вартою в очікуванні суду. Моніторинг "Вясни" показує, що, наприклад, у Новополоцьку 104 політв’язні, а у в’язниці Віцьба під Вітебськом - 108. У Глибокому, де колонія вважається однією з найсуворіших, таких двоє. Один із них - опозиціонер Микола Статкевич, від якого вже кілька місяців не надходить жодної інформації. Алесь Бяляцький, керівник "Вясни" і лауреат

Нобелівської премії миру, потрапив у колонію в Горках, яка також має погану славу одного з найгірших таборів.

Як і протягом усього "слідства" та "суду", так і зараз дуже мало інформації про становище Анджея Почобута та інших політв’язнів. Через мовчання офіційних структур та юристів скупі новини надходять лише від родичів, але й вони уникають спілкування зі ЗМІ.

Що Анджея Почобута відправили до табору в Новополоцьку, його дружина Оксана дізналася з листа. Журналіст відправив його з СІЗО у Вітебську, куди він потрапив під час "етапу", тобто транспортування до місця відбування покарання. Про це Оксана повідомила у короткому дописі у Facebook.

У білоруських карних колоніях, які називають себе "виправними закладами", ув'язнені повинні працювати.

- Це може бути різна робота - виготовлення меблів, якісь ремонтні роботи, інколи навіть у чоловічих колоніях є швейні цехи (у жіночих колоніях переважно шиють форму та інший спецодяг). Це залежить від того, які виробничі підприємства розташовані в тій чи іншій колонії, - каже Гарецький.

Вирок Анджею Почобуту у вигляді восьми років колонії суворого режиму оголосив 8 лютого суддя Гродненського обласного суду Дмитро Бубєнчик.

Під час процесу, який вважають політичним і який розпочався 16 січня, влада звинуватила громадянина Білорусі та активіста польської меншини Почобута у "розпалюванні ненависті", а в його діяльності - культивуванні польськості та публікації статей у ЗМІ - побачила ознаки "реабілітації нацизму". Почобута також звинуватили в закликах до дій на шкоду Білорусі. У травні Верховний суд відхилив апеляцію Почобута та залишив вирок без змін.

Правозахисні організації визнають Почобута політв'язнем, а його переслідування - політично мотивованим. Польська влада вимагає звільнити

Почобута, який є громадянином Білорусі та представником польської меншини, і зняти з нього політично мотивовані, неправдиві звинувачення. Міністерство закордонних справ Польської Республіки неодноразово запевняло, що постійно працює над звільненням Почобута.