Близько 80 тисяч українських дітей у польських школах і ключова роль міжкультурних асистентів

З 1 вересня 2024 року діти біженців з України зобов'язані відвідувати польські школи. За словами заступниці міністра освіти Йоанни Мухи, передбачають, що у школах можуть приступити до навчання близько 80 тисяч нових учнів з України.

Як зазначила в понеділок міністерка освіти Барбара Новацька, цей рік особливий для молоді та дітей з України. 

- Ми прийняли важке і сміливе рішення повноцінно включити українську молодь у систему польської освіти. Уряд забезпечив кошти для підтримки шкіл, вчителів і місцевих органів влади у працевлаштуванні міжкультурних асистентів, щоб зробити цей перехід плавним і забезпечити безпеку та узгодженість, - додала вона.

Загалом у польських школах у 2023/2024 вже навчалося 178 365 учнів, які прибули з України з 24 лютого 2022 року.

"Сім'ї з України зможуть отримати виплату "800+" за умови, що їхні діти відвідуватимуть польську школу. Діти матимуть можливість скористатися допомогою міжкультурного асистента", - йдеться в прес-релізі Міносвіти.

У серпні міністерка освіти Барбара Новацька також підписала постанову, яка збільшила ліміт учнів у класах. Відтепер I-III класи основної школи можуть налічувати 29 учнів. Якщо в класі 25 дітей, до нього можна додати чотирьох учнів з України, якщо 26 - трьох, а якщо 27 - двох.

Раніше у Вроцлаві більш як півтора року працювали п’ять центрів дистанційного навчання, де учні дистанційно з’єднувалися зі своєю школою в Україні - проходили обов’язкове навчання в українській системі освіти.

- Через зміни в правилах центри дистанційного навчання були закриті, хоча вони були дуже популярні, - каже Моніка Дубец з мерії Вроцлава.

Багато студентів з України також брали участь у заняттях у школах Вроцлава. 

- У 2023/2024 навчальному році школи та дитсадки Вроцлава відвідувало загалом 12 068 іноземних учнів, у тому числі 9 928 з України, - повідомляє чиновниця.

Місто також створило підготовчі класи в школах, щоб полегшити перехідний етап для дітей біженців з України.

- Підготовчі заняття для іноземців - це дуже гарне перехідне рішення для учнів, які не знають польської. У такому підрозділі всі діти є іноземцями, які включені в шкільну спільноту, вивчають польську протягом тривалого часу, а також опановують основну програму на своєму рівні знання мови. Учні відвідують підготовче відділення максимум 12 місяців, після чого переходять до загальних класів і продовжують навчання, - пояснює Дубец.

Наприкінці 2023/24 навчального року у Вроцлаві було 25 підготовчих класів у основних школах і чотири класи в старших школах.

- Після початку війни в Україні до моєї школи прийшло багато українських дітей, тому я швидко вирішив відкрити для них підготовчі класи. Наприкінці минулого навчального року у нас було 156 дітей, але під час канікул записалося ще близько 30, - розповідає директор основної школи номер 61 Яцек Вільдбрет-Тушинський.

- Загалом ми маємо приблизно 450 учнів з України, нових і тих, які продовжують навчання. Ми набрали учнів, які закінчили восьмий клас у польських школах, у тому числі громадян України. Також ми відкрили чотири підготовчі класи для учнів, які приїхали перед канікулами і не знають польської мови. Проте у нас немає проблем через те, що учнів стане більше, - каже Богуміла Мандат, директорка ліцею номер 15.

Заняття для дітей з України в підготовчих класах проводять звичайні вчителі, але їх також можуть проводити міжкультурні асистенти з відповідною освітою.

Міжкультурних асистентів працевлаштовують у школах Вроцлава, хоча не в усіх закладах.

- Саме директори індивідуально повідомляють про необхідність їх працевлаштування. Допомога асистентів необхідна, насамперед, на першому етапі інтеграції учня в шкільну спільноту, зокрема - через мовний бар’єр, - додає Дубец.

Частину міжкультурних помічників у Вроцлаві взяла на роботу неурядова організація.

- Як Фундація “Україна” ми опікуємося 34 міжкультурними асистентами у Вроцлаві. Усіх цих людей ми працевлаштовуємо на пів-ставки, а іншу половину ставки забезпечують школи завдяки фінансуванню відділу освіти ґміни Вроцлав. Ми також працевлаштовуємо цих людей під час канікул, що у випадку міжкультурної допомоги вчителям є неможливим у більшості польських міст, - каже Ганна Ахрамович, головний куратор освітньої програми Фундації "Україна".

Міжкультурний асистент - це особа, яка підтримує учнів та учениць з досвідом міграції у процесі навчання. Він також підтримує вчителів, перекладає та бере участь у заняттях в класі, допомагаючи вчителям, а також - батькам, пояснюючи принципи функціонування польської школи.

- Підтримує весь педагогічний колектив, пояснюючи, як міжкультурні відмінності впливають на поведінку учнів, і допомагаючи у вирішенні різних конфліктів. У них дуже широкий спектр обов'язків. Не всі асистенти роблять те саме в різних школах, тому що це залежить від потреб закладу, - каже Ахрамович.

- У минулому навчальному році мій день складався з двох частин: безпосередньої роботи з дітьми, тому що я була асистентом у підготовчих класах, куди входили лише ті діти, які були в Польщі менше року. Цим дітям у всьому потрібна допомога. Я також проводила для них додаткові заняття, тому що вони мали прогалини в знаннях. Друга частина моєї роботи - це співпраця з батьками, адже часто від батьків залежить, наскільки добре дитина навчатиметься та почуватиметься на чужині, - розповідає асистентка з школи номер 11 Олена Гапуненко.

- Наша асистентка нам дуже допомагає, вона завжди відповідає, коли у нас є запитання, а оскільки в Україні зовсім інша система освіти, питань дуже багато. Я дуже рада, що вона у нас є, тому що моя дитина йде у восьмий клас, а потім будуть іспити і багато формальних справ, з якими вона зможе допомогти, - каже мама учня Тетяна Грибенюк.

Ксенія Лаба вже два роки працює міжкультурним асистентом у вроцлавській школі номер 61.

- Перш за все, моя робота полягає у підтримці дітей як з України, так і з Білорусі. Реагую на поточні потреби дітей. Зараз більшість дітей можуть спілкуватися польською, але іноді вони мають проблеми з певними предметами, де словник набагато складніший, - каже вона.

Помічниця зізнається, що іноді більші проблеми виникають у батьків, бо діти швидше навчаються і вже якось можуть порозумітися, а батьки відчувають мовний бар’єр.

- На жаль, слабке місце цієї роботи - те, що батьки дуже часто потребують психологічної підтримки. Вони приходять до мене, щоб запитати про свою дитину, і раптом починають розповідати про власні переживання. Це дуже важко, - додає Лаба.

В’ячеслав Мельниченко разом із сином приїхав до Польщі в березні 2024 року. Як він розповів в інтерв’ю нам, на початку було легше завдяки допомозі асистентки.

- Вона дуже допомогла з документами, системою, тому що я тоді взагалі не володів польською, а мій син мав проблеми з інтеграцією в школі, які вона дуже ефективно вирішила, - каже батько. 

Ми запитали в асистентки чи звикли польські учні до українських дітей у школах,

- На жаль, не всі їх сприймають і інколи виникають проблеми та виклики. Це вже не мовні проблеми, а більше проблеми сприйняття, - із сумом каже Ксенія.

Міжкультурні помічники часто мають педагогічну освіту і можуть бути найняті вчителями. Так було зі школою номер 61 у Вроцлаві, де асистентів прийняли на посади вчителів інформатики та математики. 

Вакансій у польських школах не бракує.