Від війни втекла з України, а в Польщі отримала нове серце

36-річна українка Юлія Скіп зі Львівщини перенесла трансплантацію серця в Національному інституті кардіології. – Це перший раз, коли поляк був донором для громадянина України. Це символічно – ми віддали Україні своє серце. Не лише в переносному, а й у прямому сенсі – підкреслив професор Лукаш Шумовський, колишній міністр охорони здоров’я, а нині директор інституту.

36-річна українка страждає на реструктивну кардіоміопатію – швидко прогресуючу хворобу серця, причина якої може бути багатофакторною – як генетичною, так і наслідком різних інших захворювань. – В результаті серце ніби добре скорочується, але воно - жорстке, воно як тверда шкірка, яка не хоче розслаблятися, стає неефективною, – пояснив проф. Лукаш Шумовський.

У цьому випадку кров погано циркулює в організмі, вона «зупиняється», тобто відбувається застій у великому колі і легеневоу, що призводить до набряку, витікання в підшкірні тканини, в очеревину, легеневу порожнину та в самі легені, доходить до поганого кровопостачання слабо забезпечених кров’ю органів, тобто створює поліорганну недостатність.

- Щоб зрозуміти, що відбувається з серцем, уявімо його, як повітряну кулю: коли ми намагаємося її надути, вона спочатку досить сильно опирається, але з потоком повітря її оболонка розтягується швидше і легше. У випадку органу, ураженого реструктивною кардіоміопатією, артеріальний тиск не може подолати цей опір, оскільки пошкоджені фіброзні камери серця не розтягуються, пояснив професор Шумовський.

Юлія потрапила до Національного інституту кардіології (НІК), де проф. Яцек Гжибовський очолює відділення кардіоміопатії і, і займається ось такими пацієнтами. Вона була в дуже поганому стані. Хворіла багато років, декілька разів госпіталізувалася до лікарень Львова, Києва та Мюнхена, але швидкість, з якою хвороба прогресувала, дала зрозуміти, що потрібна буде трансплантація. Крім того, початок війни, викликаний нападом Росії на Україну, унеможливив подальше лікування жінки. Шанс отримала, коли втекла до Польщі, де нею зайнялися лікарі Національного інституту кардіології.

- Пацієнтка була повністю опухла, але те ж саме сталося всередині її тіла: у нирках, печінці, яка при набряканні дуже болить, також виникає набряк кишечника, через що всмоктування препаратів, що вводяться перорально, стає неефективним. – пояснив кардіолог проф. Шумовський.

Як він додав, далі залишається внутрішньовенне введення препаратів, що дає тимчасовий ефект, але необхідність застосування, в тому числі, діуретиків для зменшення набряку, може призвести до порушення водно-електролітного балансу. Далі ми маємо аритмію серця, миготливу аритмію, і, зрештою, шлуночкову аритмію, яка може легко закінчитися зі стратою пацієнта.

– Таким пацієнтам ми імплантуємо кардіовертери-дефібрилятори, але це не лікує, це процедура, яка рятує їм життя в критичній ситуації, але в перспективі єдиним ефективним лікуванням є пересадка цього органу, – наголосив завідуючий інститутом.

У випадку пацієнтки з України всі методи, найсучасніші технології та методи, доступні сучасній кардіології, виявилися безрезультатними. Їй негайно потрібно було нове серце — інакше б вона не вижила.

Їй дуже пощастило тоді, коли їй вдалося вибратися зі зруйнованої війною України до Польщі й отримати опіку досвідчених лікарів – кардіологів та кардіохірургів. По-друге, що в нашій країні діє закон, який дозволяє проводити навіть найскладніші, найдорожчі медичні процедури стосовно громадян України. Вона потрапила на місце для термінової пересадки.

Операцію зробили 21 квітня. – Зараз у нас перший випадок, коли донором громадянина України був поляк. Це символічно – ми віддали Україні своє серце. Не лише в переносному, а й у прямому сенсі, – підкреслив професор Лукаш Шумовський.

Пацієнтка з України, яка отримала польське серце, — крихітна, тендітна жінка. Тому серце, яке їй можна було пересадити, мало бути від донора не лише відповідної групи крові, а й правильного розміру. Трохи більша за її руку, стиснуту в кулак.

– Не кожне серце підходить всім, воно має бути відповідного розміру, – зізнається проф. Шумовський і додає, що у випадку з «нестандартними за розміром» людьми – наприклад, дуже товстими, великими чи навпаки – худими та малими – знайти потрібний орган для трансплантації є драматичною проблемою.

Це було й тут. – Наша пацієнтка з України лежала в одній кімнаті з іншою жінкою, як їй терміново потрібна була трансплантація. Те саме серце, яке було в наявності 21 квітня, їй більше підійшло. Другий пацієнт ще чекає, - повідомив професор Шумовський.

Операція пройшла гладко. Процедуру трансплантації проводила команда досвідчених спеціалістів під керівництвом доктора Кшиштофа Кусьмерського, завідуючого Клінікою Кардіохірургії та Трансплантології.

За словами професора Шумовського, технічна сторона самої операції не віднесена до найтрудніших і найскладніших на сьогоднішній день. Весь непростий процес пошуку донора, забору органу та якнайшвидшого транспортування його до лікарні, де чекає реципієнт, досі створює багато проблем. У нас також - надто мало людей, які заявляють, що в разі смерті вони дадуть іншим нове життя – віддадуть їм своє серце.

Під час операції це старе, хворе серце вирізають, залишаючи частину передсердя, і пришивають до нього новий орган.

– Нове серце береться за свою роботу, що дивно. З іншого боку, частина серця реципієнта, що залишилася, б’ється своїм ритмом, відмінним від нового. І це може відображатися на ЕКГ у вигляді додаткових зубців P, що є проблемою для кардіологів, які не знають, що їхній пацієнт пройшов трансплантацію, – каже Лукаш Шумовський. І пояснив, що цей ритм ніколи не вирівнюється, тому що між старим органом і новим утворюється рубець, який не проводить електричну енергію.