Шукали допомоги для синочка, але їх відправляли геть. Коли його прийняли, було вже пізно. Даміанчик помер

Яна та Вадим родом з України. Вони живуть у Польщі понад п’ять років. Наймолодшим із їхніх трьох дітей був трирічний Даміан.

- Він був чудовою дитиною, дуже веселим, співав, танцював, - згадує його мама.

- Він ніколи не хворів, нічого не було, все було добре, - додає батько.

Батьківська трагедія сталася рік тому 27 квітня. Увечері в їх молодшого сина Даміана почалася блювота. Батьки відвезли його до дитячої лікарні на вулиці Нєкланьській у Варшаві. Там о другій годині ночі хлопчика прийняли у рятувальному відділенні лікарні.

- Лікар його оглянув, виписав ліки, і ми поїхали додому. Після цього він спав практично весь день, - каже пані Яна. І додає: "Наступного дня стало гірше, піднялася температура, вирвало, змінилося обличчя, посиніло під очима. Також посиніли губи. Він виглядав погано".

29 квітня батьки вдруге поїхали з сином до тієї ж дитячої лікарні. З моменту прибуття в рятувальне відділення минуло дві години, поки хлопчика оглянула чергова лікарка.

- Вона подивилася на нього. Оглянула його загально, аналізу крові не було, нічого такого. Вона на мене накричала, сказала, що з дитиною нічого страшного не відбувається. Сказала мені їхати додому і йти до своєї поліклініки, - згадує мама Даміана.

- Нас знову з дитиною відправили додому, - наголошує пан Вадим.

- Дружина казала, щоб залишити дитину в лікарні, поставити йому крапельниці. Дитина була з лікарями, - каже чоловік. На його думку, тоді його син був би живий.

Стан дитини погіршився ще більше. Виникла кривава блювота і посилився пронос. Через кілька годин Даміана госпіталізували втретє, цього разу каретою швидкої допомоги. Дивно, але трирічна дитина отримала жовту смужку пацієнта, що означає лише третій ступінь в черговості прийому. Після більше години очікування лікаря дитина продовжувала блювати.

- Вони побачили, що дитину чорним вирвало на стіну, і просто викликали прибиральницю. Я не знаю, хто це був, медсестра чи хтось інший. Мій чоловік сказав викликати допомогу для дитини. А вона сказала, що все буде добре і треба чекати, - пригадує мама Даміана.

- Врешті, коли ми потрапили до лікаря, дитина була у дуже критичному стані. Оглянули його, одразу відвезли в інший кабінет, де спробували щось робити, - розповідає пані Яна.

Лікарі рятували його дві години. Прийшла лікарка і сказала, що має для нас погану новину: "Ваш син помер". Ми з дружиною були в шоці, - розповідає батько хлопчика.

- Я почала кричати і плакати. Для матері це щось неможливе. Пам’ятаю, коли виходила з лікарні, хотіла кинутися під машину, щоб не відчувати цього болю, - каже мама Даміана.

Протягом 44 годин батьки хлопчика тричі зверталися за допомогою до однієї лікарні. Що могло стати причиною смерті Даміана і чи можна було цьому запобігти? З медичною документацією дитини ознайомилася досвідчена лікарка, яку ми про це попросили.

- Увесь перебіг свідчить про те, що дитина стала жертвою дуже важкої інфекції у вигляді сепсису, - каже доктор медичних наук Агнєшка Дила, спеціаліст з педіатрії, анестезіології та інтенсивної терапії.

– Багато бактерій здатні викликати таку загальну реакцію організму. Ми говоримо про сепсис, коли ці бактерії рухаються по всій нашій крові, досягають різних органів, і ті намагаються боротися з цими бактеріями. Вони починають гірше функціонувати. При сепсисі не тільки у дітей, а й у дорослих найважливішим фактором є час. Відбувається відмова багатьох органів - нирок, серця, легенів чи мозку, - пояснює доктор медичних наук Агнєшка Дила.

- Оскільки я і педіатр, і анестезіолог, то знаю, що в роботі з дітьми, особливо важкохворими, завжди важлива велика пильність, і, мабуть, цього тут не вистачало на багатьох етапах, - вважає експертка.

Смерть дитини - страшний удар для батьків Даміана.

- Мій чоловік хотів піти воювати. Він хотів покинути мене і поїхати в Україну. Мій син сказав, що не хоче жити і хоче до Даміанчика, - розповідає зламана жінка. - Я хочу, щоб вони відповіли за те, що сталося. Я звинувачую лікарку, яка відмовилася госпіталізувати мою дитину, - підкреслює пані Яна.

Прокуратура понад рік веде провадження за фактом піддавання дитини прямій загрозі загибелі. Речник лікарні не прийняв наше запрошення зустрітися перед камерою і надіслав заяву, в якій було написано, що представники лікарні не хочуть з нами спілкуватися до правочинного з’ясування обставин смерті хлопчика.

Втім лікарня видала заяву. "Керівництво та працівники дитячої лікарні імені професора Яна Богдановича безпосередньо зацікавлені в повному з'ясуванні всіх обставин смерті Даміана Гнатишина. Після констатації смерті пацієнта лікарня вийшла на прямий контакт із прокуратурою та надала всі матеріали, необхідні для розслідування. Під час розслідування, яке триває, лікарня беззастережно виконує всі доручення прокуратури, а медичні працівники, причетні до лікування Даміана, з’являються на заплановані в ході розслідування допити. До тих пір, поки обставини смерті нашого пацієнта не будуть з'ясовані юридично, лікарня не надаватиме жодної інформації ЗМІ. Ми заявляємо, що наші маленькі пацієнти можуть розраховувати на професійну допомогу в нашій лікарні, а також на тепло і розуміння їх страждань" - написано в ній.

Скільки триватиме провадження прокуратури? Виявляється, за останні п'ять років у варшавській прокуратурі зареєстровано понад 10 випадків лікарських помилок у цій лікарні. Провадження тривали в середньому близько двох років, тоді як судові розгляди можуть тривати й довше.

- Кожна людина, побачивши чи почувши про таку ситуацію, одразу думає про себе та своїх близьких: а якби я чекала в реанімації з дитиною, яка блювала кров’ю, і ніхто б мені одразу не допоміг, - каже Йоанна Лазер, адвокатка, яка представляє інтереси батьків Даміана.

- Усі налякані і, можливо, такі програми допоможуть унаочнити проблему, чи то з пильністю лікарів, чи то з лікарняними процедурами. Суть полягає в тому, щоб забезпечити безпеку пацієнтів і відповідність процедур потребам пацієнтів, - додає вона.

- Такою корисною порадою для батьків є шукати значні зміни в поведінці дитини. Наприклад, коли вона дуже сонна і її неможливо розбудити, або настільки слабка, що не можна поставити її на ноги. Або дитина, яка із задоволенням гралася, навіть коли у неї падає температура, мало контактує. Її не цікавить те, що до цього цікавило, навіть улюблена казка. Це не приховані симптоми. Це те, що не можна не помітити, - пояснює Агнешка Дила, доктор медичних наук.