Саня приїхав до Польщі. З конкретною метою і в не випадковому автомобілі

На початку війни 24-річний Саня опинився у самому її центрі. Вивозив людей з Ірпеня під Києвом, коли на місто напали росіяни.

Це була драматична евакуація переляканих людей. Її зняв журналіст програми "Superwizjer" TVN Міхал Пшедляцький.

Зараз Саня приїхав до Польщі - з конкретною метою і на не випадковій машині. 

- Ця автівка брала участь в евакуації людей з Ірпеня. Мій найкращий друг загинув у цій машині, - пояснює він.

На автомобілі видно сліди від куль.

- Їдучи цією машиною, вони натрапили на російський блокпост і росіяни їх розстріляли. Стріляли з автоматичної зброї з відстані близько кілометра, - розповідає Саня.

За його словами, "Ірпінь тоді був нульовою зоною". 

- Там були наші солдати і російські солдати. Буча на той час вже була в окупації, а в Ірпені точилися бої. І розумієш, під’їжджають вони до блокпоста. Росіяни питають, хто вони, і стріляють, - каже він.

– У машині був водій, який теж евакуював сотні людей, збоку сидів мій друг Ігор, а ззаду ще двоє хлопців. Вони почали тікати. Моєму другові прострелили ногу, живіт і голову. Коли мені подзвонили, що він мертвий, це був найважчий дзвінок у моєму житті, - згадує Саня в інтерв’ю Сильвії Пєстжинській з програми "Polska i Świat".

- Я багато разів бачив смерть. Я бачив багато людських тіл, багато тіл доводилося самому брати, перевозити, але коли це стосується когось із близьких, це дуже важко, - додає він.

- З шести машин, які їздили тоді, залишилася одна. Багато моїх знайомих, які так їздили, загинули або були поранені. Не знаю, як так сталося, що я вижив, що смерть якось мене не наздогнала. Але кожен із нас, і я теж, знали, що кожного разу, коли я їду до Ірпеня за людьми, я можу померти, що це може бути кінець, - розповідає Саня.

Як підкреслює Саня, "ситуація в Україні дуже складна". 

- Я не можу спокійно говорити чи думати про те, що там відбувається. Ось ми сидимо, камери працюють, хтось варить каву, люди ходять. А я щодня дзвоню людям з фронту і щодня чую про нових загиблих, - каже він.

- Уявіть собі, що буквально за тисячу кілометрів звідси гинуть діти. Гинуть від куль і ракет, - наголошує чоловік.

На запитання, скільки разів він бачив смерть на власні очі, Саня відповідає, що "десятки разів". 

- Пам’ятаю, як поїхав у Бучу, щойно можна було туди поїхати. Я бачив багато людських тіл на вулиці. Їх довелося прибирати з дороги, щоб проїхати. То були люди різного віку, старі й діти, але були ще й ті діти, які вижили і все це бачили. Я не можу уявити, який у них зараз психічний стан, - додає українець.

Коли запитали про його власний психічний стан, він зізнався, що "у березні та квітні було багато кошмарів". 

- Хто не був на війні, той не зрозуміє, що це за відчуття. В Ірпені було так. Може, ті, хто ходить на полювання, зрозуміють. Це було як полювання. Вони стріляли, люди тікали, ховалися. Кожного разу, коли я їздив до Ірпеня, мені здавалося, що на мене хтось полює, - каже Саня.

- І тоді в людині прокидаються найпростіші інстинкти. Боїшся і втікаєш, як та звірина. Тоді нічого не має значення, ти просто хочеш вижити. Дожити до кінця дня, - додає він.

Саня під час облоги Ірпеня евакуював понад тисячу людей.

- Він був єдиним, хто у протилежному напрямі. Коли я з ним познайомився, я збагнув, що це дивовижний персонаж. Він приїхав до Варшави на розстріляній машині, збирає гроші на авто для евакуації дітей, щоб перевезти їх до реабілітаційного центру для наймолодших, - розповідає журналіст "Superwizjer" TVN Міхал Пшедляцький.

І допомогти йому в цьому може кожен. 

- У середу о 18.00 на Замковій площі у Варшаві. Я і машина. Запрошую всіх підтримати. Чекаю на вас, - каже Саня.

Бо війна триває.