"Під час Другої світової війни Варшава зазнала особливо великих втрат порівняно з усією Польщею та іншими європейськими містами"

1 серпня 1944 року, дізнавшись про початок повстання у Варшаві, у Берліні прийняли рішення повністю знищити місто та вбити всіх його жителів. Згідно зі свідченням німецького злочинця обергрупенфюрера СС Еріха фон дем Бах-Зелевського, який був призначений командувачем силами, призначеними для придушення повстання, усний наказ Гітлера, ймовірно, був таким: "Кожен житель повинен бути вбитий, жодних полонених не можна брати, Варшаву мають зрівняти із землею і таким чином стати страхітливим прикладом для всієї Європи". Це було наслідком попередніх планів німецької політики, що проявилося, серед іншого, у заяві Гітлера кількома місяцями раніше. "Варшава має бути знищена, як тільки випаде нагода", - вирішив лідер Третього рейху 6 лютого 1944 року.

Підтвердженням реалізації цих планів була, зокрема, бійня на Волі. Її метою було не тільки придушити волю мешканців Варшави до боротьби, а й досягти однієї з цілей ідеології німецького націонал-соціалізму.

Як зазначав автор поняття геноциду Рафал Лемкін, політика Третього Рейху була спрямована на досягнення "біологічної переваги", яка означала б перемогу навіть у разі поразки у війні, що тривала. Таким чином, конфлікт набував характеру тотальної війни, одним із головних засобів у якій могли бути масові злочини геноциду. Наказ про вбивство всіх жителів Варшави було виконано в перші дні повстання. Ідея тотального знищення міста, намічена з початку війни, втілювалася набагато довше і послідовніше.

Найбільшою до 2022 року спробою підсумувати наслідки політики Німеччини щодо Варшави став "Звіт про втрати Варшави у війні", розроблений за ініціативою мера Варшави Леха Качинського. На кількох сотнях сторінок, зокрема, підраховано збитки у сферах нерухомості, пам’ятників, компонентів громадського транспорту та рухомого майна. Тоді оцінювали, що матеріальні збитки міста внаслідок дій окупантів становили 45 мільярдів 300 мільйонів доларів. У Групі визначення вартості втрат, яких зазнала Варшава внаслідок Другої світової війни, серед інших, працював Юзеф Менес. У 2004-2005 роках він був у ній секретарем.

- Ініціатива тодішнього президента Варшави Леха Качинського стала реакцією на активізацію дій і претензій до Польщі з боку німецького "Союзу вигнанців. У квітні 2004 року була призначена команда з двадцяти осіб і виділено кошти, необхідні для її роботи. Перша, скорочена версія звіту була опублікована наприкінці 2004 року. Повна версія потрапила в публічні та університетські бібліотеки після її презентації 5 жовтня 2005 року, в річницю параду Вермахту у Варшаві, яку прийняв Гітлер, - нагадав Менес.

Він додав, що ініціатива Леха Качинського була "повністю інноваційною, тому що ніхто не намагався зробити такі оцінки протягом останніх кількох десятиліть". Менес зазначив, що звіт стосувався лише матеріальних втрат і його підготовка вимагала створення спеціальної методології, наприклад, визначення вартості будівництва у 1939 році та переведення цієї вартості на вартість злотих у 2004 році. Він додав, що для визначення збитків варшавських промислових підприємств потрібні були більш складні розрахунки.

Юзеф Менес зазначив, що важливою частиною звіту є також визначення масштабів втрат міста в окремі періоди Другої світової війни. 

- Варшава була зруйнована в три етапи: у вересні 1939 року втрати будівель становили близько 10 відсотків від загальної кількості, після повстання у Варшавському гетто - 15 відсотків, під час боїв Варшавського повстання - 25 відсотків, а до кінця 1944 р., тобто після повстання - 30 відсотків. Найбільше руйнувань отже було після повстання і це був наслідок помсти німців. Ми оцінили матеріальні збитки приблизно в 22 мільярди злотих за цінами 1939 року, - пояснює співавтор звіту.

Як наголошується в звіті, дії німців були суто ідеологічними, не мотивованими "тактичними цілями або стратегічною військовою необхідністю".

Говорячи про розміри людських втрат Варшави, яких не включав звіт, підготовлений, коли мером Варшави був Лех Качинський, Юзеф Менес навів дані зі звіту Інституту втрат війни за 2022 рік, згідно з яким під час війни загинуло близько 700 тисяч жителів міста. Після поразки Варшавського повстання значна частина вигнанців була додатково відправлена ​​до концтаборів (45 тисяч жертв) і таборів рабської праці (52 тисячі жертв).

Оцінюючи зміст звіту за 2022 рік, Юзеф Менес зазначає, що "це всеосяжний звіт", який містить не лише розрахунки розміру збитків, а й гіпотетичний ріст ВВП, якби не було Другої світової війни та окупації. 

- Це фотографія втрат країни і того, наскільки Польща відстала в розвитку, - підкреслив він. У цьому контексті він нагадав, що довоєнна Варшава зосередила майже 40 відсотків довоєнної польської промисловості, і лише в 1960-х роках рівень виробництва варшавської промисловості досягнув довоєнного рівня.

- Під час Другої світової війни Варшава зазнала особливо великих втрат порівняно з рештою Польщі та іншими європейськими містами. Наслідки цих втрат відчувалися десятиліттями, - резюмував член Ради Інституту втрат війни.