Запрацював телефон довіри для дітей та молоді з України

Їхнє дитинство це війна, втеча і туга. - Більшість дітей дуже хочуть додому. Хочуть повернутися і не розуміють, чому не можуть? Вони сумують за тією частиною своїх розділених родин, яка змушена залишатися в Україні, - каже Тетяна, досвідчена психологиня із Маріуполя.

Тетяна щойно стала консультанткою телефону довіри для дітей, які користуються українською та російською мовами. Це нова версія телефону 116 111 – Фонду «Даємо дітям силу». Про те, що вона була потрібна, консультанти знають давно.

- Особисто я приймала дзвінки дітей, з якими не могла порозумітися. Вони розмовляли українською або російською, - зізнається Моніка Оркан-Ленцька, педагогиня і консультантка телефону 116 111.

З перших днів нападу росіян на Україну діти становлять майже половину тих, хто перетинає польський кордон. Що таке війна багато з них бачили на власні очі. Свої зруйновані міста вони бачать на фотографіях. І щодня прокидаються з відчуттям тривоги за своїх близьких.

В розмові про такі переживання та емоції мовного бар’єру бути не повинно. Діти не завжди хочуть розповідати про це батькам. Тому за телефоном 116 111 для українців працюють консультанти, які самі – воєнні біженці.

За інформацією фонду, остаточно працевлаштували п’ятьох експерток, які приїхали до Польщі після початку війни. Впродовж кількох тижнів вони пройшли багато тренінгів, у тому числі у сфері протидії насильству та юридичних процедур, що діють у Польщі. У нових учасників команди 116 111 є свій наставник, досвідчена консультантка, яка вільно володіє російською.

Впродовж годин праці передбачено час на спостереження і обмін досвідом. Усі процедури та принципи співпраці такі ж, як і у польських консультанток.

- Допомога - це вислухати, підтримати та разом знайти рішення проблеми, – пояснює Тетяна. Зараз телефон українською та російською мовами працюватиме з понеділка по п’ятницю, з 14:00 до 18:00. До раїни дітей переспрямовує комутатор.

Як розповідає журналістам шкільна помічниця з міжкультурних зв’язків, така гаряча лінія потрібна ще й тому, що поза своїми тривогами діти часто несуть тягар горя, яке переживають батьки.

- Була ситуація, коли мама приїхала з України, і коли вона приходила до школи, ми дивилися їй в очі, і це був такий розпач, сльози. Тоді діти сказали їй: мамо, поглянь, я отримала п’ятірку, давай підемо в зоопарк, – розповідає міжкультурна помічниця Лариса Вихівська.

Канікули - це можливість розвантажити дітей. - Дуже важливо, щоб вони могли вирватися зі звичного контексту, а отже й побути окремо від дорослих, з якими приїхали. Тому для нас дуже важливий виїзд на вакації, який ми організовуємо, - наголошує Анна Хощ-Сендровська з «SOS Дитячі села».

У Гданську безтурботних дітей можна знайти в таборах з денним перебуванням. - Діти вже інші в позитивному сенсі цього слова. Вони починають посміхатися, вони починають самі контактувати з нами. Вони вже не такі відчужені, - зізнається Анна Мархлєвська, заступник директора початкової школи № 65 м. Гданська.

До цього може призвести навіть звичайна людська доброта. У ситуаціях, коли дітям потрібно щось більше, фахівці просять звертатися телефоном до людей, які знають, як допомогти - до Фонду «Даємо дітям силу» та Офісу Уповноваженого з прав дітей.