Вони втекли з Маріуполя і зараз у безпеці. Тетяна допомагала евакуйованим дітям

– Дітям потрібна стабілізація й підтримка іншої людини. Тому так важливе для них було те, що у Варшаві на них чекали люди, які розмовляли українською, – каже Тетяна, волонтерка в Каплиці св.Яна Боско у Варшаві

Діти з Маріуполя до Польщі дісталися без батьків – у когось загинули, в інших – повинні були залишитися. Усі дітлахи вже знайшли притулок за межами Польщі.

— Там вони залишаться хоча б до кінця війни. Я знаю, що всім їм надали психологічну допомогу, щоб допомогти подолати травму війни та втечі, – каже українка.

Це вже не перша група осіб, якій допомогала Тетяна, скрипалька, яка живе у Варшаві з 2019 року.

– В принципі «перемеблювати» своє життя довелося вже в перший день вторгнення, – розповідає співрозмовниця tvn24.pl. Вона згадує, що на другий день війни їй довелося терміново допомагати родині дванадцятирічного Артура, який втікав від війни зі Львова. Його батьки не взяли необхідного запасу ліків. А хлопчик хворий на лейкемію, і ліки йому потрібно приймати регулярно. Проблема була в тому, що батьки не змогли пояснити представникам польської служби охорони здоров’я, чого саме вони очікують.

– На жаль, при собі не мали медичних документів. У воєнному замішанні неможливо було поспілкуватися з закладом охорони здоров’я, який раніше опікувався Артуром. Батьки зателефонували у Львів до свого знайомого. А той - мені, - розповідає Тетяна

Після кількох телефонних дзвінків та успішного перекладу справу залагодили. Але – чого не очікувала молода українська скрипалька – в її країні швидко стало відомо, що вона у Варшаві і готова допомогти.

– Спочатку подзвонили знайомі, потім знайомі знайомих, а потім вже й зовсім незнайомі люди. У мене навіть не було часу подумати, чи вплине це на моє життя і як саме. Я була у безпеці, а вони - ні. Тому я просто діяла, – каже.

Волонтерам у варшавській каплиці регулярно доводиться виступати ще й в ролі психологів: нещодавно Тетяна була змушена втрутитися у справу 17-річної Марти з Чернігова. Дівчина після приїзду до Польщі заявила, що виїзд з країни є «зрадою». Вона вимагала від матері довідку про те, що та погоджується на повернення доньки в країну.

– Вони приїхали з Чернігова, на який напали росіяни, які зайшли в Україну з боку Білорусі. Мати знала, що така згода наразить доньку на смертельну небезпеку, – оповідає Тетяна, волонтерка Каплиці св.Яна Боско у Варшаві.

Вона каже, що історія Марти одна з багатьох подібних – багато її співвітчизників, і це був природній імпульс, шукали притулку. А коли знаходили, усвідомлювали, що їм важко змиритися з тим, що не допомагають у боротьбі.  

– У таких ситуаціях потрібно знайти підхід до людини, яка зазнала психологічного зламу. Я відвела Марту вбік і пообіцяла отримати їй дозвіл від матері наступного дня. Натомість попросила в неї допомоги: треба було почистити тачку картоплі. Я дала їй ніж і залишила, - розповідає Тетяна.

Дівчина мужньо виконала покладене на неї завдання. Закінчивши, запитала Тетяну, чи угода дійсна?

- Я відповіла, що так. Але - якщо вона погодиться, - завтра також прийде тачка картоплі, і комусь доведеться її почистити на обід. І мусить вирішити чи погоджується допомагати. І вона, подумавши, почала допомагати. І так працює донині, – розповідає Тетяна.

Вона пояснює, що людина повинна відчувати себе потрібною. Інакше почуватиметься винною, що інші гинуть за її країну. Тому й сама, зізнається, не припиняє допомагати іншим.

На початку війни до допомоги українцям долучилися мільйони поляків. Питаю у Тетяни, скільки залишилося від цього піднесення.

- Багато, навіть дуже багато. Ті добровольці, які прийшли до каплиці в перші дні війни, досі з нами. Це був не солом’яний ентузіазм. Це була не мода, це було і є щиро, – наголошує вона.

Зізнається, що іноді з’являються сигнали про сім’ї, які взяли під дах біженців, а потім усе ж заявили, що не хочуть допомагати.

– Це нормально, що такі випадки трапляються. Проте не можна допускати, щоб подібні інциденти спотворили загальну картину: Польща допомагає Україні, як ніхто інший, – каже Тетяна.

УВКБ ООН пропонує фінансову допомогу біженцям з України в Польщі. Як отримати підтримку?

Зараз в Каплиці св.Яна Боско у Варшаві близько 150 людей, переважно матері з дітьми. Окрім Тетяни, для біженців працює група з 12 волонтерів, які допомагають у вирішенні адміністративних питань: отриманні номерів PESEL чи працевлаштуванні.