Великдень біженців з України далеко від дому та родин. Святкові зібрання в багатьох містах Польщі

Православні та вірні інших східних обрядів, в т.ч. Греко-католики почали в неділю відзначати Великдень, який в них цього року припадає на тиждень пізніше, ніж у католиків. Дату цього свята в Католицькій церкві розраховують дещо інакше, ніж у Східній Церкві, тому Великдень в обох обрядах припадає на одну і ту ж дату лише деколи. Так було, наприклад, у 2017 році. Проте переважно православні святкують Великдень пізніше. Максимальна різниця може становити навіть п’ять тижнів після католиків.

У неділю вранці в церквах закінчилася кількагодинна утреня і літургії, які розпочалися опівночі. На великодній сніданок багато біженців з України, які перебувають у Польщі, сіли за спільні столи, організовані польськими організаціями та волонтерами.

Карітас в Познані підготував понад тисячу продуктових пакетів. 600 святкових продуктових пакетів чекали біженців, які перебували в закладі розміщення на стадіоні Арені в Познані. Ще 500 наборів було підготовлено для людей в пункті прийому біженців в 2 залі Познанського міжнародного ярмарку.

Крім того, були підготовлені запрошення на Великодні сніданки, організовані в двох готелях. Великодній сніданок на 40 осіб приготували також сестри Єлизаветянки, які керують «Домом надії» у Покживні.

Українки, які, рятуючись від війни, зупинилися в Познані, організували великодній концерт «Ми з України». Він розпочався опівдні на площі Свободи, куди жителі Познані часто масово сходяться аби висловити свої погляди.

Під час концерту звучали українські патріотичні пісні. Учасники також могли написати листи для воїнів, які воюють в Україні. Не забракло й кулінарних акцентів та численних майстер-класів, спрямованих на те, аби ближче познайомити поляків з українською культурою.

У Сопоті великодній сніданок відвідали майже 400 осіб. Це були не лише біженці з України, а й, зокрема, прибульці з Білорусі чи Казахстану. Бажали собі навзаєм, перш за все, вистояти, перемогти та провести майбутні свята у визволеній та вільній Україні.

– Через велику зацікавленість ми приготували два тури сніданку. За великодніми столами сиділо понад 380 людей, - розповіла Ізабела Гайдріх з магістрату Сопота.

– 1 березня я приїхала з донькою. Живу в Гданську, проходжу стажування в Сопоті, в університеті. Я увесь час почуваюся тут як вдома, дуже зворушена. Але сподіваюся, що повернемося додому. Треба  відбудувати Україну, ми зробимо це разом, – розповіла Галина Василевська з Тернополя.

Великдень у Польщі святкують учні інтернату при українській школі у Білому Борі. На час свят в закладі лишилося біля 30 учнів, які не можуть повернутися в Україну через війну. А опікуни частини учнів виїхали з Польщі, аби воювати за батьківщину.

– Для них це важкий час, тому що канікули проводять не з сім’єю, як зазвичай. Проте ми намагалися створити сімейну атмосферу. Діти самі пекли традиційні паски, також писали писанки та ходили із лампадкою до церкви. Греко-католицький обряд дуже схожий на наш, – розповідає TVN24 Дорота Стефанська-Джевецька, директорка комплексу загальноосвітніх шкіл у Білому Борі.

Підопічні закладу разом зі своїми вихователями, незважаючи на складну ситуацію, намагалися аби свята проходили згідно з традицією.

Піднесена та зворушлива атмосфера панувала під час сніданку в Перемишлі. В урочистому зібранні взяли участь близько 200 людей східного визнання. Важко було стримати емоції, на багатьох обличчях були сльози. Під час молитви пані Лариса зі сльозами подякувала полякам.

– Дякую за ваше серце від імені тих, хто вижив, а також тих, кого вже немає, жителів українських міст, містечок і сіл, зрівняних із землею, – сказала вона.

Згадала у своєму слові такі міста, як Харків, Бородянка, Буча та інші. Чоловік і син жінки воюють на фронті проти росіян.

Півтисячі біженців прийшли на сніданок, організований в Білостоці Фондом сім’ї Чарнецьких та міською владою. Це люди, які проживають у колективних житлах, які організовує місто і тих, якими керує підляський воєвода. Було багато матерів з дітьми. У деяких дітей на щоках були намальовані синьо-жовті та біло-червоні символічні прапорці. Після молитви та святкової трапези діти отримали пакунки із солодощами, для них організували ігри та анімацію

Жителі Кошаліна масово долучилися до приготування Великодня для біженців. Вони не тільки збирали продукти харчування, а й готували страви. До акції приєдналися товариства, фундації, групи сільських господинь, скаути і учні. Завдяки спільним зусиллям сніданок приготували майже для трьохсот людей. На великодньому столі були паска, яйця, вуджене, овочевий салат, український борщ, випічка та солодощі.

– Велике, велике дякую жителям Кошаліна та жертводавцям із довколишніх міст, які, попри те, що самі після свят і їхні гаманці, певно, схудли, поділилися, обдарували нас і сьогодні наш сніданок дуже багатий, є й подарунки для дітей, - сказала хволрушена Дарія Антошко, голова товариства «Майстерня»