Насті 12 років. Після початку війни її довелося евакуювати з Києва. У неї ниркова недостатність і без трансплантації вона не змогла б жити. У Польщі для неї тільки хороші новини. У неї буде нирка, вона буде жити, а може ще й матиме омріяного пса.
Анастасія живе і буде жити. Ще три місяці тому це було не так очевидно - дівчинка прямо з обстрілюваної київської лікарні, коли тривала атака на місто, у важкому стані потрапила до Центру здоров’я дитини у Варшаві. - Стан фактично був важкий, ще й дводенна подорож потягом негативно позначилася на її здоров’ї, тому почувалася вона вкрай погано, – розповідає мама Анастасії Оксана Чернявська.
12-річна Настя страждає на хронічну ниркову недостатність. Чекає на пересадку. Донором має бути матір. Операцію планували в Києві наприкінці лютого. За кілька днів до операції почалася війна. У цій ситуації українські медики не могли провести трансплантацію. Польща виявилася останнім рятівним колом.
- Дівчинка приїхала в останню хвилину. Їй вдалося перетнути кордон, дістатися до нас. За кілька годин їй вже знадобилося замісне ниркове лікування, – розповідає професор Сільвестер Прокурат з Клініки нефрології, трансплантації нирки та гіпертонії Інституту Центр здоров’я дитини у Варшаві.
"Вони наші брати"
Зараз мамі та доньці знову доводиться проходити в Центрі здоров’я дитини всю процедуру підготовки до пересадки. Якщо все піде добре, вона відбудеться за кілька тижнів, найпізніше - в липні. Поки що дівчинка проходить діаліз тричі на тиждень. Як зізнається, сумує за татом, бабусею та трішки за котом.
Нині у польських лікарнях у Вроцлаві, Гданську, Познані, Кракові та Варшаві ниркозамісне лікування отримують 25 дітей з України. Багато з них готуються до пересадки. Їхні матері мають схожі мрії.
- Перш за все, аби були здорові і щоб війна закінчилася, – каже мама Анастасії. Сама Настя мріє про схоже, але не те саме. - Я б хотіла мати песика і хотіла би одужати, – ділиться вона. А песик її мрії має бути породи Джек Рассел-тер'єр. Саме до цієї породи належить знаменитий на увесь світ Патрон, який допомагає українським воїнам виявляти міни та нерозірвані бомби. З початком війни багато людей, у тому числі політиків, наголошували, що наші східні сусіди в Польщі – не іммігранти, а гості. Професор Сільвестер Прокурат вважає, що це неточний термін.
- Вони наші брати. Це все, що можу сказати, - каже він.
Źródło: "Fakty" TVN
Źródło zdjęcia głównego: fakty