У Ченстохові попрощалися з Кшиштофом Тифелем. Польський доброволець загинув під час бойових дій в Україні

Похоронна церемонія розпочалася у вівторок вдень у каплиці міського кладовища на вулиці Радомській у Ченстохові. Після богослужіння урну з прахом 33-річного чоловіка поклали в могилу. Церемонія відбулася за участі військових, представників місцевої влади та почесної варти, зокрема Стрілецького товариства та Союзу Польського харцерства з Ченстохови. Кшиштоф Тифель був активістом в обох цих організаціях.

Перед від’їздом на війну в Україну Кшиштоф Тифель сказав, що мусить бути там, бо кривдять людей. "Він був ідеалістом, уособленням чесності, щирості та честі, ніколи не відмовляв у допомозі", - згадували про нього друзі та знайомі.

Кшиштоф Тифель воював у Інтернаціональному легіоні оборони України. Це один із поляків, які загинули кілька тижнів тому на фронті в Україні. Інший - Януш Шеремета, псевдо Козак, із Підкарпаття. 9 грудня в Україні попрощалися з поляками та ще одним загиблим воїном Легіону американцем Клейтоном Гайтауером.

Роберт Маєр познайомився з Кшиштофом багато років тому у загоні Союзу Польського харцерства у Ченстохові. Потім зв'язок обірвався. Вони знову зустрілися в березні цього року, коли Тифель їхав в Україну, а Маєр також збирався туди, щоб допомагати в гуманітарному центрі. Разом поїхали на кордон.

- Кшиштоф, як і вся наша харцерська команда, дуже переймався іншою людиною. Це було головне. У нього не було жодних життєвих, сімейних чи приватних планів, і він вирішив поїхати туди, щоб таким чином допомогти, - згадував Майєр через кілька днів після смерті Тифеля.

З 2007 по 2010 рік Тифель був активним членом Стрілецького товариства, а пізніше підтримував контакти з членами цієї організації. Заступник головного командира Стрілецького товариства Адам Длужняк, який знав Кшиштофа кілька років, розповів, що хоча у перші місяці війни він навчав українців, та дуже хотів бути на передовій.

- Він добровільно зголошувався на дуже небезпечні завдання, багато його колег загинули. Він був надзвичайно сміливим, але не був самогубцем, він здійснював місію по боротьбі зі злом. Він хотів жити і повернутися, - сказав заступник командира.

- Коли почалася війна в Україні, він сказав, що мусить туди їхати, бо людей кривдять. "Я відчуваю, що я повинен бути там", - сказав він, коли я запитав його, чи впевнений він у своєму рішенні. Казав, що сам не має сім'ї і завдяки тому, що він буде там, хтось із українців, у кого є родина й діти, зможе залишитися вдома, а він може замінити його на цій війні, - продовжив Длужняк.

- Якби мені довелося описати Кшиська одним словом, то це було б слово "лицар". Бо він жив таким лицарським кодексом, забутим, старомодним для більшості людей. Але для нього це мало сенс, і він віддав життя за ці ідеали, - сказав за.