Родина двічі мусила тікати від російської агресії. Зараз вони дісталися Польщі

Вперше їхній світ перекинувся догори ногами у 2014 році, коли Росія вдерлася в Крим. Наталія і Дмитро Романенки жили в Горлівці в Донецькому вугільному басейні, де місто за містом захоплювали сепаратисти та «зелені чоловічки», тобто російські солдати без опізнавальних знаків. Їхньому синові Олексію тоді було 9 років, Ігорю 4, а Саша тільки народився.

Дмитро, чоловік Наталії, утримував сім’ю, працюючи на шахті. Того дня, на своє 35-річчя, коли він чекав на зупинці, аби їхати до чергову зміну, росіяни почали мінометний обстріл. Поцілили якраз у зупинку, де був Дмитро. 

– Я побачив, що у мене пробита сорочка і починає вилазити кишківник, і зрозумів, що жити лишилося недовго, – згадує чоловік.

Дмитро довго боровся за життя у лікарні. Для рідних та й для лікарів те, що він вижив, було дивом. Потім вони переїхали до Слов’янська і почали будувати сімейний дитячий будинок. Одного за одним прихистили сімох дітей – їм зараз від 6 до 16 років.

13-річний Вова був поранений пострілами під час втечі з Києва, а його батько був убитий. Хлопчика лікують у Вроцлаві

– Ми самоорганізувалися, діти вчилися, призвичаювалися, звикали одне до одного. Просто собі звичайне родинне життя, - розповідає Наталія.

Чергове вторгнення Росії

Життя родини та їх підопічних після восьми років спокою знову зруйнувала війна. Безпечно ховатись у гаражі вдалося недовго. Відтак спакували найнеобхідніші речі і з допомогою українських чиновників на подарованому авті попрямували на захід.

– Кожна дитина мала рюкзак. Ми залишили все, забрали кота і собаку, - розповідає Наталія. За кілька тижнів вони дісталися на Підляшшя, до Бондарів. Гостинна гміна Міхалово дала їм будинок, влаштувала в школу та дитячий садок.

– Ми звернулися до суду, щоб вони й тут були прийомною сім’єю, як в Україні. То ж чекаємо на судове рішення, – пояснює голова міської ради Міхалова, засновниця фонду «Мала Вітчизна» Мариля Анципюк. Потрібні ще кошти на існування. В Україні Дмитро Романенко працював слюсарем та зварювальником. Догляд за десятьма дітьми – це завжди великий виклик. Тим більше, коли вам доводиться знову все починати з нуля.