Мар’ян Турський: До 24 лютого я був свідком історії. З 24 лютого свідками є ви

Під час другого дня Кампусу «Польща майбутнього» відбулася зустріч із Маріаном Турським, колишнім в’язнем Освєнціма, істориком та громадським діячем.

Він закликав учасників Кампусу ніколи не бути байдужими до того, що відбувається навколо. Турський наполягав, що «від байдужості не можна раз і назавжди щепитися». - Якийсь Аушвіц може впасти з неба, і те, що сьогодні відбувається в Україні, показує, що завжди потрібно бути пильним. Одна пильність потрібна в Португалії, інша в Україні, ще інша - в Росії. Чи ми байдужі? Мені здається, що, на щастя, ми, в Польщі, проявили небайдужість до України. Хоча зберегти цей стан буде непросто, - сказав Турський.

Він також сказав, що з 24 лютого всі, особливо молоде покоління, стали свідками історії, яка відбувається на очах сучасників. - Будьте уважні і пам’ятайте: до 24 лютого я був свідком історії. З 24 лютого ви - свідки історії. Певні речі відбуваються на ваших очах. Вам доведеться передати байдужість до цього, і небайдужість; опортунізм і неопортунізм, послідовність та непослідовність. Тепер ви свідки історії. І якщо ви зможете це зберегти, то ви найкраще збережете пам'ять про нас, наше покоління, - сказав Турський, за що молодь нагородила його бурхливими оплесками.

Повертаючись до свого гучного виступу понад дворічної давнини, в якому він сказав, що «по-одинадцяте: не будьте байдужими», Турський зазначив, що ця ідея досі актуальна.

- Не бути байдужими до поширення історичної брехні. Не бути байдужим, коли начебто згідно із законом порушують право. Що насправді є суттю демократії? Хтось каже: вибачте, я набрав 51% голосів, я можу робити, що хочу. Ні, це неправда. Маєш 51 відсоток голосів - це означає, що маєш право урядувати, здійснювати владу, управляти державою.

Але мусиш рахуватися з думкою меншості, тому що демократія, яка не бере до уваги думку меншості, не бере до уваги погляди та інтереси меншин, не є демократією, - сказав Турський і підкреслив, "деякі речі категорично не можна запроваджувати".

Учасники Кампусу запитали Турського, якими ідеями він керувався в житті, що дозволило йому вижити в таборах і чим повинна керуватися молодь, яка воліла б зберегти пам’ять про в’язнів таборів смерті. На прикладі власного життя та життя своїх друзів Турський говорив про велику роль солідарності та дружби, які дозволили йому вижити в таборі. «Але знайшлися ті, хто дав себе переконати, що у вовчій зграї треба керуватися вовчим законом», - сказав він, навівши в приклад журналіста Романа Фрістера, автора «Автопортрету зі шрамом».

На запитання, як бути поляком, не будучи католиком, Турський відповів, що «це дуже важко, але на те й є такі кампуси, щоб це було легко». Один з учасників Кампусу запитав Турського, чому він не виїхав з Польщі в 1968 році. Редактор зізнався, що отримував багато пропозицій спочатку зі США, потім із Ізраїлю, але не скористався ними. 

- Я дійшов висновку, що хто, як не я, має бути охоронцем єврейської пам’яті в Польщі? Я вважаю, що зробив правильно. В Ізраїлі таких як я - купа, у Польщі - менше, - відповів він.

В кулуарах Кампусу Турський також поспілкувався з кореспондентом TVN24 Радоміром Вітом. Той запитав, серед іншого, до чого ми зараз не можемо залишатися байдужими в Польщі.

- Найперше, про що маю сказати, і, можливо, ця відповідь здивує, але в Польщі, як і в Європі, першим найбільшим викликом, викликом і обов'язком є ​​зробити те, що можна зробити, щоб зупинити кровопролиття в Україні, - сказав він. «Це безумовно першочерговий обов’язок, спромогтися покласти край агресії», – додав він.

Другий Кампус "Польща майбутнього", який відбувається в студентському містечку Кортово в Ольштині, триватиме до середи. Організатором є Фундація Campus Polska Przyszłość, а ініціатором заходу є президент Варшави Рафал Тшасковский. У ньому беруть участь політики, представники місцевої влади, журналісти, митці, науковці, а насамперед молодь. Організатори запросили 1300 молодих людей, що на 30 відсотків більше, ніж рік тому.