Юні футболісти втекли від війни. У Польщі вже мають перші успіхи

Вже позаду перший турнір і перші успіхи на полі. Юніори з команди ФК «Краматорськ» під кінець березня приїхали до Варшави і зіграли за Turbo Football Academy.

– Ми грали в командах шість на шість, у турнірі брали участь чотири команди, ми посіли третє місце, тобто, мабуть, непогано виступили, – каже Тимофій, гравець команди ФК «Краматорськ».

- Ми будемо просити людей та установи фінансової допомоги, аби вивезти їх з нами на тренувальний табір, - додає Мацєй Вітковскі з Turbo Football Academy.

Їхня дорога до Польщі була нелегкою, а дату евакуації багато разів переносили.

- Це були дні, коли ми отримували різну інформацію. Раз отримували звістку, що вдалося, що вже їдуть, а потім виявлялося, що то неправда, що мусять повернутися до сховища, - розповідає Гжегож Пєтручук, мер міста Бєляни.

Тим часом до їхнього приїзду готувався клуб Turbo Football Academy та влада району Бєляни. Хлопцям та їхнім мамам забезпечили дах над головою, харчування та необхідні речі.

Для молодих футболістів важливо, що й надалі можуть реалізовувати свою пристрасть.

- Перше, що вони зробили, вийшовши з автобуса о п’ятій ранку, то почали грати у футбол, – пригадує Пєтручук.

Врешті дев’ять членів ФК «Краматорськ» змогли приїхати до Польщі. Решта команди, як і тренер, змушені були залишитися в Україні.

- Я контактую зі своїми колегами, з командою. Багато моїх друзів залишилися в Україні, - зізнається Тимофій.

Наставник команди у призовному віці, тому не міг покинути країну. Однак Польща намагається добитися, аби для нього з огляду на команду зробили виняток.

- Якщо виявиться, що є шанс, щоб тренер чи інші хлопці потрапили до нас, ми постараємося аби так сталося, - каже Мацєй Вітковскі.

Ті, хто вже в Польщі, чудово дають собі раду. Коли початкова сором’язливість пройшла, вони швидко знайшли спільну мову зі своїми новими товаришами по команді.

- Це вже сильна команда, вони ладнають, посміхаються, жартують, - твердить Вітковський.

- Синові дуже подобається, діти гарні, тренери теж, проблем жодних немає, - розповідає Ольга Назаренко, мама одного з гравців.

- Їх не перекидають з одного середовища в інше, їм не потрібно шукати один одного, є люблячі рідні і мама, яка підтримає, світ аж так сильно не змінюється, - додає психолог Анастасія Маркович.

Проте батьківщина, яку пам’ятають, сьогодні виглядає зовсім інакше. У Донецькій області немає жодної місцевості, яку не обстріляли б російські війська. Тільки в Краматорську менше двох тижнів тому внаслідок ракетного обстрілу постраждало 800 квартир у 32 багатоповерхових будинках. Цього разу, завдяки попередній евакуації, загиблих не було.