Спочатку була капсула часу, потім склеп з останками кількох людей. Тепер настав час для заглиблень в стінах, замурованих багато років тому, існування яких є великим сюрпризом для дослідників. У виставковій залі музею в Хелмі (Люблінське воєводство), який знаходиться в будівлі колишньої уніатської церкви, були зроблені нові відкриття.
- Ця будівля відкриває перед нами чергові таємниці. Це власне і є ота чарівність пам'яток. Треба лише відгадати ці таємниці. Іноді це дається легше, а іноді потрібно докласти певних зусиль, - визнає Павел Віра, керівник Хелмського відділу Воєводської служби охорони пам’яток у Любліні.
Йдеться про будівлю на вул. Св.Миколая 4 у Хелмі, де вже тривалий час йдуть ремонтні роботи. Нині тут знаходиться виставкова зала Музею Хелмської землі ім.Віктора Амброзєвича. Багато років тому діяла тут, зокрема, уніатська церква Св.Миколая.
До цього була капсула часу і склеп
У липні 2022 року ми писали, що там знайшли загадкову крипту, про яку немає згадок в архівах. Найімовірніше, там поховано 10 осіб, у тому числі семеро дітей. Поховання датовані другою половиною XVII першою половиною XVIII століть.
За місяць до того в одній зі стін храму знайшли нішу, контур якої вгадувався за невеликими тріщинами тиньку. Коли зняли цеглу, то виявився колишній прохід до будівлі духовної семінарії, яка була поруч. З нагоди капітального ремонту в середині 1970-х років тут помістили капсулу часу. У ньому були елементи головного вівтаря та дерев’яне розп’яття 1920-х років, а також кістки тварини, складені в мішок.
Дві стіни і п'ять невідомих до того ніш
Крім цієї, в будівлі виявлено ще чотири ніші. Два з них розташовані по обидва боки від проходу, де була виявлена капсула часу. Вони трохи менші.
- В одній ми виявили на стіні сліди фарби, якою спочатку був розписаний храм. З іншого боку, в іншій ми знайшли фрагменти шпалер і сліди, які доводять, що вона слугувала своєрідною шафою, в якій, ймовірно, зберігалися речі. Тобто предмети, необхідні для відправлення літургії. Я думаю, що це була вторинна функція цієї заглибини. Можливо, з міжвоєнного періоду, коли тут діяв римо-католицький храм, - каже наш співрозмовник.
Він додає, що якщо існування цих трьох ніш, аналізуючи архівні документи, можна було очікувати, то дві інші стали великою несподіванкою.
- Йдеться про віконний отвір, який ми виявили над нішею з капсулою часу, і дверний отвір на іншій стіні. Усе вказує на те, що останній був входом до нині неіснуючої, мабуть, дерев’яної, прибудови, в якій містилася захристія. Припускаю, що у ХІХ столітті прохід став непотрібний, тому його замурували, - розповідає Віра.
Можливо, повернуть храму колишні кольори. У нішах розмістять історичні описи
Ремонт планують завершити в першій половині 2023 року. Відкриті ніші покажуть відвідувачам.
- Звичайно, біля них з'являться описи з історичними довідками. У планах також змінити колірне рішення виставкової зали. Все вказує на те, що спочатку інтер'єр храму був не білим, а розмальованим кількома кольорами. Ми хочемо повернути ці кольори. Бо треба пам’ятати, що спочатку тут був бароковий храм. А в бароко православні храми чи церкви не лише білили, - наголошує реставратор.
Частина комплексу семінарії, пізніше військовий шпиталь
Джерела кажуть, що будівлю, швидше за все, звели після 1720-1721 рр., але до 1730 р. як уніатську церкву, яка була не лише парафіяльною, а й частиною комплексу будівель уніатської духовної семінарії. Після ліквідації Холмської єпархії у 1875 р. (що стало наслідком скасування Берестейської унії 1596 р., за якою була створена уніатська церква), у будівлях розмістили православну семінарію. Храм став каплицею в семінарії.
- Після приходу до Хелма німецьких та австро-угорських військ у середині 1915 року, під час Першої світової війни, у комплексі семінарії розмістили військовий госпіталь. Тож можна припустити, що храм також був відданий для подібних цілей, - пояснював Віра в червні минулого року.
У міжвоєнне двадцятиліття будівля була католицьким храмом
Після відновлення Польщею незалежності каплицю Св.Миколая забрала католицька церква. Реконциляція - літургійний обряд, що повертає сакральний характер оскверненим місцям, відбувся 15 жовтня 1922 року.
Під час Другої світової війни каплицю зайняло німецьке військо. А після війни тут проводили уроки релігії. У них брали участь учні державної школи, яка діяла в будівлях колишньої духовної семінарії (сьогодні тут розташована середня школа № 4 ім.доктора Ядвіги Млодовської). Цю функцію храм виконував до 1961 року, коли в державних школах перестали викладати релігію.
Останній комплексний ремонт проводився майже півстоліття тому
Після 1961 року приміщення ще використовувалося школою, але його стан погіршився. Деякий час там був склад пального. Після створення у 1975 році Хелмського воєводства в місті створили управління охорони пам’яток. Саме завдяки зусиллям тодішнього пам'яткознавця Лєшека Самоцького у другій половині 1970-х років було проведено комплексну реконструкцію будівлі. Його реалізувало державне підприємство Polskie Pracownie Konserwacji Zabytków, яке відновлювало пам’ятки по всій країні.
Таким чином поточна реконструкція будівлі є першою такого масштабу майже за півстоліття.
Autorka/Autor: red.
Źródło: tvn24.pl
Źródło zdjęcia głównego: Paweł Wira/ WUOZ w Lublinie