Біженці мають покинути готель до кінця листопада. Вони хочуть залишитися, підготували петицію до воєводи

У готелі "Ікар" на вулиці Сольній в Познані проживає близько 250 людей, які приїхали до Польщі після вторгнення Росії в Україну в лютому. Серед них матері з дітьми, хворі та інваліди.

У Великопольському воєводському управлінні в Познані підтвердили, що громадяни України можуть проживати в готелі "Ікар" лише до кінця листопада. У готелі відбудеться реконструкція, запланована раніше компанією "Polski Holding Hotelowy". Воєнних біженців мають перемістити в інші приміщення в місті або за межами Познані.

Присутні мешканці готелю в неділю підписали петицію, яку в четвер мають передати великопольському воєводі. Це прохання припинити виселення з готелю "Ікар".

- Залишити тут українських біженців - це необхідність, їх не можна виселяти. Це люди з дітьми, люди з інвалідністю. Третина жінок влаштувалася на роботу - їм буде важко зберегти її на новому місці. Ці люди тут допомагають один одному. Це буде важко робити, якщо їх розлучать, - сказав у неділю Антоній Вєшторт з Великопольської асоціації орендарів.

І додав: - "Ікар" дав їм відчуття стабільності, а тепер їм знову виривають ґрунт з-під ніг. Ці люди чудово тут інтегрувалися, наші діти разом граються і навчаються.

Подібної думки дотримується Збігнєв Шмідт з Центру дослідження міграції Університету Адама Міцкевича в Познані. 

- Інваліди, діти з інвалідністю, онкохворі похилого віку, які тут проходять хіміотерапію, чекають на операцію. Усіх цих людей хочуть відправити в маленькі міста, де не буде роботи, і часто умови теж погані, – каже він.

Українці, які проживають у готелі, зізнаються, що інформація про необхідність виселятися їх дуже занепокоїла. Вони заявляють, що здатні платити за приміщення, які займають у готелі. Кажуть також, що їм дуже потрібно дожити в "Ікарі" хоча б до кінця зими.

Більшість мешканців готелю походять із територій, які були окуповані, зазнали обстрілів або й знищені внаслідок бойових дій, напртклад, з Маріуполя, Харкова, Харківської області, Миколаєва, Нової Каховки та Мелітополя.

"Зараз нам повідомляють, що до кінця листопада ми повинні залишити готель "Ікар". Нас запевняли, що ми зможемо залишитися в ньому до кінця війни. Нам пропонують переселитися в інші міста, зазвичай віддалені від Познані або погано з нею сполучені, або ж орендувати квартиру, що, враховуючи дуже високі останнім часом ціни на оренду, для нас є недосяжним", - пишуть у петиції. У листі наголошується, що в готелі "Ікар" проживають люди, які перебувають у найважчій життєвій ситуації - інваліди, хронічно хворі, в тому числі онкохворі, опікуни, мами з новонародженими, вагітні жінки, пенсіонери. Тепер вони втратять можливість регулярного медичного обслуговування та реабілітації.

Понад 40 дітей, які проживають у готелі, відвідують школи, ще 15 - дитячі садки та ясла. Автори петиції наголошують, що у разі виселення дітям доведеться припинити навчання та адаптуватися до нових умов. Багато дорослих втратять роботу.

Мешканці готелю повідомили в неділю, що вже отримали інформацію про призначені їм нові локації - багато з них розташовані далеко від центру Познані, далеко від громадського транспорту або за межами міста.

- Відколи ми в Польщі, моя дитина вже ходить до другої школи. Тепер, напевно, доведеться переходити до третьої. Коли я йду на роботу, я можу залишити дитину на піклування сусідки. На новому місці, одна з дитиною, я не зможу працювати. Багато мешканців "Ікара" лікуються поруч, їздять на реабілітацію - вони не зможуть доїхати сюди з нових місць, - розповіла Ксенія, молода мама, яка живе в готелі.

Інша жінка зізналася, що її матері через переїзд буде важко дістатися на променеву терапію, а їй самій буде складно добиратися на роботу.

Також харків'янка Оксана, яка живе в "Ікарі" з донькою-підлітком, розповіла, що через переїзд їй буде дуже важко зберегти нинішню роботу. 

- Було літо, про виїзд ніхто нічого не говорив. Тепер раптом виявляється, що мусимо забиратися звідси. Зима йде - куди ми подінемося з дітьми, з інвалідами? Я знаю, що утримувати нас (в готелі - прим. ред.) справа недешева. Чи нам їхати далі - до Німеччини, Великої Британії? Ми, насправді, хочемо додому, я думала, побуду тут місяць-два і повернуся в Україну, - сказала вона.

Представники Великопольського воєводського управління запевняють, що ніхто з мешканців готелю не залишиться без даху над головою, а рішення щодо розміщення конкретних людей на новому місці приймаються з урахуванням їхнього становища та потреб.