Політики "Права і справедливості" стверджують, що правління коаліції "Громадянської платформи" і Польської народної партії (PSL) було періодом "послаблення сили Війська Польського" та "системної ліквідації підрозділів". Вони хваляться, що ПіС відновлює потенціал польської армії. Нагадуємо те, про що можновладці не говорять - адже без історичного та політичного контексту цей їхній наратив є маніпуляцією.
У суботу, 5 серпня, прем’єр-міністр Матеуш Моравецький зустрівся з солдатами та командирами батальйону ВМС у Вейгерові. У своєму виступі він повторив один із головних передвиборчих меседжів ПіС: що за часів правління коаліції "Громадянської платформи" та Польської народної партії військові частини були ліквідовані, а тепер уряд Об’єднаних правих їх відновлює. "Те, що ми успадкували від урядування "Громадянської платформи", коли йдеться про польську армію, польські війська, - це були справжні попелища. І для цього не потрібна була війна. Ліквідовано понад шість сотень військових частин, оперативних частин в армії", - сказав прем'єр-міністр. Він анонсував публікацію "карт ганьби", на яких Канцелярія прем'єр-міністра мав відобразити "основні ліквідовані військові частини". Справді, карти того ж дня з’явилися на офіційному сайті Канцелярії прем’єр-міністра та в її акаунтах у соціальних мережах.
Карти не нові. Вони з’явилися в лютому з повідомленням про "629 організаційних підрозділів Збройних сил Польщі, ліквідованих під час правління коаліції ГП-ПНП" у твіті міністра національної оборони Маріуша Блащака. На чотирьох картах, які ілюструють допис, показано ці "найважливіші ліквідовані підрозділи", а коментар Блащака був підсумком наративу ПіС про знищення польської армії "Громадянською платформою" і Польською народною партією: "Правління коаліції ГП-ПНП є періодом системної ліквідації. частин і послаблення сили Війська Польського. У 2008-15 роках було розформовано 629 організаційних одиниць польських збройних сил. Уряд ПіС послідовно відновлює потенціал армії, створюючи нові підрозділи та закуповуючи сучасну техніку".
Питання безпеки та обороноздатності є одними з головних тем кампанії. Владці підняли його ще у 2022 році після російського вторгнення в Україну, але цього року використовують особливо, завдаючи ударів по "Громадянській платформі". Тезу про "згортання армії" та ліквідацію частин повторювали, серед інших, маршалок Сейму Ельжбета Вітек (6 серпня: "Армію скоротили до 95 тисяч професійних вояків, а частини перекинули на захід, ліквідувавши тут, на сході. Польща виявилася абсолютно беззахисною"); міністр освіти Пшемислав Чарнек (5 серпня: "Цих військових частин і поліцейських постерунків було ліквідовано за часів наших попередників понад тисячу. Ми їх відтворюємо"); голова ПіС Ярослав Качиньський (запис від 5 серпня: "За їх часів зникли військові частини та поліцейські дільниці, загалом понад тисячу. Сьогодні ми їх відбудовуємо").
Політики ПіС розповсюджують не лише чотири карти, показані вище. Є й інші, як-от у твіті міністра Блащака від 4 серпня про ракетні підрозділи протиповітряної оборони. Наведення прикладів ліквідованих підрозділів останнім часом стало регулярним пунктом візитів політиків ПіС в регіони. Так було, наприклад, з частинами в Сєдльцях, Оструді та Любліні. Однак у випадку деяких з них існують суперечності щодо того, хто дійсно несе відповідальність за рішення про розформування або ліквідацію даного підрозділу. Наприклад, після того, як Пшемислав Чарнек і керівник політичного офісу Ярослава Качинського Міхал Москаль на конференції 6 серпня говорили про ліквідацію 3-ї механізованої бригади в Любліні, "Gazeta Wyborcza" спростувала: "формально військо залишило Люблін у 2008 році, тобто під час урядування коаліції ГП-ПНП, але рішення про це приймав уряд ПіС".
Однак ми не аналізуємо тут історію кожного підрозділу, згаданого політиками ПіС - йдеться про увесь наратив про те, що відбувалося в польській армії до правління "Об’єднаних правих". І це важливо, оскільки без пояснення причин прийнятих рішень нинішній меседж уряду вводить громадськість в оману. Йдеться не про "ліквідацію підрозділів", а про трансформацію структур польської армії, яку ухвалив польський уряд і підтримала опозиція. Про рішення, прийняті в рамках альянсу НАТО, членом якого є Польща. Про зміни, зумовлені скасуванням обов'язкової військової служби. І, нарешті, про зовсім іншу політичну ситуацію в Європі.
Ми попросили військових експертів, зокрема двох генералів і заступників міністра національної оборони, пояснити контекст рішень, прийнятих у 2008-2015 роках. На наші запитання відповідали: генерал Станіслав Козєй – колишній керівник Бюро національної безпеки та заступник міністра національної оборони у 2005-2006 рр.; Генерал Вальдемар Скшипчак - колишній командувач сухопутними військами та заступник міністра національної оборони у 2012-2013 роках; Доктор Міхал Пєкарський з інституту дослідження безпеки Вроцлавського університету.
До 2014 року в НАТО - "концепція кооперативної безпеки"
Експерти наголошують, що рішення щодо польської армії потрібно аналізувати насамперед на основі того, що відбувалося навколо Польщі, якою була безпекова ситуація в Європі та світі.
- А умови безпеки були зовсім інші, ніж сьогодні. Нагадаємо, навіть були міркування про те, що Росія може вступити в НАТО, - каже генерал Станіслав Козєй.
- У період після холодної війни, з 1990-х і до 2014 року, тобто нападу Росії на східну Україну та Крим, у Європі домінувала концепція кооперативної безпеки. НАТО було орієнтоване на співпрацю, а не на конфронтацію, включно з Росією. У той час НАТО займалося лише зовнішніми операціями, наприклад, в Афганістані, - додає він.
Про зосередженість на операціях за межами Європи, наприклад, в Афганістані також говорить доктор Міхал Пєкарський. Крім того, він нагадує: "У період, коли "Громадянська платформа" була при владі, сприйняття міжнародної безпеки було зосереджено на асиметричних загрозах, таких як тероризм чи організована злочинність.
- Побоювалися наслідків конфліктів за межами Європи, тому майже всі країни НАТО того часу прагнули нарощувати експедиційні можливості. Здатність вести звичайну війну з іншою країною, наприклад оборона проти Росії, вважалася важливою, але їй не надавали найвищого пріоритету, - пояснює доктор Пєкарський.
- Те ж саме діялося в Польщі, де ми виходили з того, що якщо армія буде використана, то це будуть стабілізаційні місії чи операції на кшталт Афганістану чи Іраку. Загалом серед еліт був консенсус, що суперництво між наддержавами не обов’язково матиме військовий вимір, особливо коли йдеться про Європу, - додає він. І наголошує:
Це був період, коли передбачали, що Росія буде неприємним сусідом, але з нею можна буде налагодити відносини через торгівлю. І це була ідея не тільки уряду ГП-ПНП, таку політику проводили й інші уряди.
Понадпартійна програма розвитку збройних сил. Закон ухвалили у парламенті майже одноголосно
Був політичний консенсус щодо реорганізації польської армії, а відтак і її скорочення – на що також звертають увагу експерти.
- Сьогодні лише кажуть про "ліквідовані військові частини", бо на папері це дійсно так виглядає. Але цей процес консолідації був започаткований і прийнятий на початку 2000-х із запровадженням Закону про програму розвитку Збройних Сил.Варто нагадати, що цей акт парламент ухвалив майже одноголосно, - нагадує генерал Станіслав Козєй.
- Усі політичні сили прийняли цей акт і пов’язану з ним програму модернізації збройних сил, яка передбачає укрупнення або ліквідацію окремих підрозділів, а також створення більших, - додає він. Генерал зазначає:
Тому сьогодні дуже нечесно з боку ПіС перекладати відповідальність за цю програму на одну політичну силу, вдаючи, ніби сама вона в цьому участі не брала. Це було їхнє рішення, як і всіх інших політичних сил. Просто уряди після 2001 року - будь то "Союз демократичної Лівиці" чи "Громадянська платформа" - реалізували цю двопартійну програму трансформації збройних сил, щоб ми були максимально сумісні з НАТО.
Щодо даних, то Польща вийшла з періоду ПНР (Польської Народної Республіки) з армією чисельністю близько 400 тисяч солдатів. Експерти в інтерв'ю Konkret24 зазначають, що армія була не тільки надто великою, але й підготовленоґ до зовсім інших видів збройних конфліктів, які з розпадом Радянського Союзу втратили актуальність. Щоб відповідати вимогам вступу до НАТО, а потім адаптуватися до його структур, необхідно було скоротити чисельність армії та модернізувати її.
Проривним документом став згаданий генералом Козєєм Закон від 25 травня 2001 року про реконструкцію та технічну модернізацію та фінансування Збройних Сил Польської Республіки. У ньому йдеться, що до 2003 року польська армія матиме максимум 150 тисяч професійних військових. За цей закон проголосували 384 із 421 депутата, у тому числі всі депутати "Союзу демократичної Лівиці" і майже всі депутати Виборчої акції "Солідарність", "Союзу свободи", Польської народної партії, Консервативно-народної партії чи "Порозуміння Центр", включно з Ярославом Качинським.
Це також пригадує доктор Міхал Пєкарський.
- З 1990-х років існував консенсус, що велика армія на основі загального призову та великої кількості техніки - не найкраще рішення, і кожен наступний уряд, кожна наступна програма модернізації армії виходили з того, що ми будемо модернізувати та осучаснювати армію, але буде вона дедалі меншою, - каже експерт.
- Ця тенденція зберігалася за всіх наступних урядів: обмежували тривалість строкової служби, намагалися відійти від базування армії на солдатах строкової служби. Ми намагалися перетворити призовну армію на професійну. Нам довелося трансформувати збройні сили з організаційною структурою, що пасувала ПНР, у збройні сили, які відповідають державі НАТО, - додає він.
"Ліквідації та реорганізації були результатом НАТОвських тенденцій"
Скорочення армії та пов’язане з цим розформування підрозділів було не лише результатом політичної домовленості, а й відповідало тенденціям у НАТО в першій половині ХХІ століття.
- Усі країни НАТО скоротили свої оперативні сили, оскільки встановили, що загроза потенційного конфлікту з Росією була незначною. Тому було визнано, що утримання армії є дуже дорогим і оперативний потенціал сил НАТО був знижений. І всі це робили, й Польща не була винятком, - каже генерал Вальдемар Скшипчак. І додає:
Ці ліквідації та реорганізації були наслідком НАТОвських тенденцій. Ми не на острові жили звіддаля від НАТО, ми були в альянсі, і наші політики дотримувалися політики розрядки у відносинах з Росією. Були надії, що в Європі буде мир.
Це підтверджує доктор Міхал Пєкарський.
- Це відповідало тому, що відбувалося в НАТО в той час. Наприклад, ми створили сили спеціального призначення, тому що в НАТО була тенденція нарощувати такі можливості, і врешті-решт ми досягли статусу рамкової країни для спеціальних операцій НАТО в якийсь момент, - зазначає він.
Кінець призову. З професійною армією стільки навчальних центрів не потрібно
Вирішальним моментом у скороченні чисельності армії (що змусило реорганізувати деякі частини) стала відмова від обов’язкового призову та перехід до професійної армії у 2009-2010 роках. Генерал Козєй, очільник Бюро національної безпеки з 2010 року, нагадує, що це було ще одне рішення, яке відповідало стратегії НАТО.
- На той час концепція професійної армії побутувала в усіх країнах, тому це було рішення, повністю сумісне з арміями країн НАТО. Ідея полягала в тому, щоб наша армія могла співпрацювати з іншими. Йшлося про якість армії, а не про її дислокацію. Ми хотіли, щоб якість підрозділів, які ми надаємо НАТО, була якомога вищою. Тому ми поставили в пріоритет якість нашої армії, а не інфраструктуру дислокації підрозділів, - пояснює він.
Чому перехід до професійної армії означає ліквідацію деяких підрозділів, пояснив генерал Скшипчак.
- Вимоги професійної армії означали, що багато різних навчальних центрів більше не були потрібні. У професійній армії не потрібно стільки військових підрозділів, які навчають війська, як у випадку призовної армії. Професійних військових навчали один раз, а потім аони лише вдосконалювалися, тому утримання такої кількості навчальних центрів для потреб професійної армії було невиправданим. Їх залишили стільки, скільки було потрібно. Зараз ці центри вважаються ліквідованими, але це було закономірно, тому що з призовною армією ми мали розширення кількості навчальних центрів, а з професійною армією ми їх скоротили через відсутність потреби. Але вони (ПіС – ред.) про це не знають або роблять вигляд, що не знають, - коментує він.
Політичний консенсус навколо скасування обов'язкового призову був навіть більшим, ніж у випадку з вищезгаданим законом 2001 року. Правова основа для цього процесу міститься в поправці до Закону про загальний обов'язок оборони Польської Республіки, яку було одноголосно прийнято Сеймом 5 грудня 2008 року. "За" проголосували всі депутати від "Громадянської платформи", РіС, лівих, ПНП, "Польської Соціал-демократії" та "Польщі ХХІ", зокрема Ярослав Качинський, Антоній Мацєревич, Беата Шидло та Збігнєв Зьобро.
Президент підписав зміни до закону 30 січня 2009 року, а чинності вони набули 11 лютого. З цього моменту польська армія почала стрімко скорочуватися. Згідно з даними Верховної контрольної палати, у другому кварталі 2009 року Збройні сили Польщі налічували 124 тисячі вояків, а в наступному кварталі вже 101 тисячу, а наприкінці 2009 року - менш ніж 100 тисяч. Через два роки після набрання чинності закону про скасування обов’язкового призову польська армія налічувала менше 98 тисяч осіб. У цьому документі Верховна контрольна палата позитивно оцінила, незважаючи на виявлені порушення, діяльність міністра національної оборони у сфері професіоналізації Збройних Сил Польської Республіки.
Ліквідація, тобто: реорганізація, об'єднання недоукомплектованих підрозділів, переформування, зміна назви...
Люди, обізнані з історією трансформації польської армії, вказують на слово "ліквідація", яке зараз вживається в наративі ПіС і яке має негативний відтінок. Водночас у багатьох випадках ліквідація частини означала її реорганізацію, тобто передачу командування чи військовослужбовців іншим формуванням. Розформовані були ті підрозділи, які через меншу чисельність не мали повного складу.
- У професійній армії не могло бути вже двісті чи сто п’ятдесят тисяч чоловік, а сто двадцять тисяч. Це означало, що ряд військових частин не були повністю укомплектовані солдатами, тому що їх було менше, ніж штатних робочих місць, - пояснює генерал Козєй.
- Якщо у нас є кілька військових частин, які укомплектовані на п’ятдесят-тридцять відсотків, вони все одно не можуть повноцінно функціонувати, тому що не вистачає, наприклад, командира взводу, роти, відділення чи самих солдатів. Такий підрозділ має величезні недоліки у функціонуванні та навчанні, - пояснює він. І додає:
- Солдати в таких частинах мусили охороняти казарми, стояти на варті, але не тренувалися. Тому було прийнято рішення про консолідацію збройних сил, тобто про об’єднання неукомплектованих військових частин у більші з’єднання. Це було видно на так званій "східній стіні", де було багато таких фрагментарних підрозділів, які сплучили в більші формування.
Також доктор Міхал Пєкарський каже, що некомплектні підрозділи "не мають усієї техніки, людей, бо їх призовуть лише під час мобілізації".
- І тоді постає питання: чи є сенс залишати такі ресурси, називаючи їх бригадою, чи міняти її на батальйон меншого розміру, але повністю оснащений і здатний виїхати за кордон? - констатує експерт. І звертає увагу на спотворення інформації.
- Прості числові порівняння на кшталт: було п'ятсот одиниць, потім стало триста - дуже неточні. Вони не враховують, що сталося з цими підрозділами. Чи їх переформували, розформували, чи розформували саме лише командування, окремі підрозділи чи їх перебрали інші підрозділи? Тому в кожному випадку, коли лунає заява про те, що військова частина "ліквідована", треба перевіряти, що ж насправді сталося.
Експерт з Вроцлавського університету наводить приклад спеціального відділу військової жандармерії з Ґлівиць.
- Цей підрозділ було розформовано за часів урядування ГП. Тому припускають, що потенціал Військової жандармерії зменшився. Але на базі цього підрозділу було сформовано військову частину спецпризначення "Агат", тож потенціал спецназу збільшився. Такий якісний аналіз потрібен для кожного випадку, коли ми маємо справу з ліквідацією, реформуванням чи зміною назви військової частини, - наголошує він.
Відтак генерал Станіслав Козєй резюмує заяви про "ліквідацію військових частин" наступним чином.
- Це погляд на те, що сталося десять років тому, з сьогоднішньої перспективи, коли ми маємо війну за кордоном. Але ж після 2014 року все змінилося, включно з НАТО. Сьогодні легко кричати, коли умови та ситуації зовсім інші, ніж були раніше. На ті часи не можна дивитися крізь сучасні окуляри. Сьогодні кожен є набагато мудрішим, коли мова про рішення, які доводилося приймати тоді. Я кажу, що будь-який мій студент військового мистецтва виграв би в якості Наполеона битву при Ватерлоо, але це не означає, що він Наполеон. Адже сьогодні ми маємо інші знання та погляди. Тому потрібно зважати на цю історичну перспективу, - вважає генерал.